Клуб Елітарного Кіно: «Квітка кактуса», Джин Сакс

«Квітка кактуса» — один з тих фільмів, які зовсім не втрачають актуальності навіть через 40 років. А все тому, що канони жанру романтичної комедії залишилися все ті ж: чарівні герої, забавні ситуації й незмінний хеппі-енд. І все це присутнє в «Квітці кактуса» з надлишком. Фільм дійсно дуже смішний, а відмінна гра акторів не залишить байдужим нікого. Зовсім ще молода Голді Хоун цією роллю дебютувала у великому кіно й відразу ж одержала Оскара. А нестаріюча Інгрід Бергман цього разу постала в несподіваному для себе амплуа комедійної акторки.

Виконавці чоловічих ролей теж на висоті, особливо це стосується Уолтера Меттау. Зіграний ним дантист і горе-коханець, що потрапив у зовсім безглузду ситуацію, заплутавшись у власному обмані — один із самих колоритних персонажів у фільмі. Взагалі ж відзначати когось окремо, напевно, неправильно. Зіграли добре всі. Навіть епізодичні ролі — і ті, часом настільки забавні, а головне помітні, що заслуговують самостійних номінацій на Оскара. Чого вартує хоча б невдачливий приятель дантиста — Грінфілд.

Взагалі ж «Квітка кактуса» — це в якімсь мірі, зразкове кіно для 60-х. Антураж фільму виконаний у насичених яскравих кольорах і разом із приємним музичним супроводом, все це відмінно передає дух тієї епохи: наївну, безтурботну і зухвалу посусмішку розчулення.