|
OginОценка: 2.2/5 Голосов: 13 |
Сьогодні 66 років від дня народження Євгена Сварожича
Один з найяскравіших українських поетів ХХ століття, зараз поки що маловідомий широкій громадськості, хоча, безперечно, наші нащадки будуть порівнювати його творчість з постатями національних пророків - Тарасом Шевченком, Лесею Українкою і Василем Стусом. До дня народження Євгена Сварожича ми публікуємо на нашому інформаційному сайті один з його віршів, а також статтю, яка нещодавно була написана його сином - Богданом.
Я – не поет…
який поет би зміг
не оспівати перший тихий сніг,
що лагідно кружля понад землею,
що в сутінках пада на ліхтарі,
на мерзле груддя, що в пухку кирею
вдяга дерева голі, і під нею
хова гілок осінніх пазурі?
Я – не поет…
бодай один поет
В грудневім вітрі не впізнав би сплет
Липневих леготів і весняної бурі?
Хіба ховався б грізної пори,
хіба б він лопотів слова понурі
у закуті глухім, чи з білих мурів
змивав би тінь свинцевої мари?
Я – не поет…
той не поет, хто спить,
коли на часі благодатна мить,
коли між хмари враз прогляне небо,
і серед віхоли, серед зими,
могутнішій за всі земні потреби
долине з дальніх скель і влучить в тебе
стрілою дикий, ніжний скрик сурми.
Я – не поет…
поети не мовчать
у тім саду, де золота печать
значить зірками юнаків і квіти,
де виноград сплітається з плющем,
де світло місяця тремтить на вітах,
й опівночі дзвенить у світлих мітах
ранкова лагідність й вечірній щем.
Я – не поет…
поет завжди пророк.
Поетів рок – в сліпучий ирій крок,
хвала буттю на передодні страти,
невіра в те, що жде колись кінець,
спроможність день у мороці вітати…
Я ж – не поет… Нудьга в моїх палатах,
нудьга і страх… Я не поет.
Я – мрець.