Прокляття Житомирських підземель

Історія нашого міста вкрай містична й захоплююча. І це не лише в силу глибокої та сивої історії Житомира, але й через незвідність цієї історії. Багато сліпих плям є в біографії кожного міста, та таємнича сторона поліських земель, напевно, є найменш досліджуваною, що в свою чергу посіяло безліч міфів та легенд. Однією з таких нерозвіданих й по нині загадок є Замкова гора, а якщо бути точнішими, то підземелля, які беруть свій початок саме тут. Про підземні ходи в старій частині міста знає напевно кожен, але не кожен наважиться туди зазирнути, адже їх згубний характер відлякує. І, навіть, подейкують про прокляття Житомирських підземель…

Правда це чи ні, напевно не відомо. Та якщо підняти історію підземель, можна знайти не лише легенди, але й достовірні факти полишених тут життів усіх, хто наважився хоч трохи спростувати ці легенди. Цікаво чи дійсно існує прокляття, а,  може, хтось старанно охороняє істинність  підземель, або ж того, що там знаходиться? 

Підземелля –  частина Замкової гори 

 Житомирські підземелля - унікальні, невивчені пам'ятки історії. Вони були складовою частиною замку-фортеці. Їх історія тісно переплетена з історією Замкової гори. Тож зробимо короткий екскурс: вперше Житомир згадується в 1240 р. в літописі "Повість минулих літ". У Литовських документах на початку XIV століття. У 1321 р. місто опинилося під владою Литви. Литовці розширили і зміцнили замок, і вже в 1432 р. Житомир згадується в числі найбільших міст Литовського князівства. Місто стає типовою середньовічною фортецею. Замок був розташований на Замковій горі (займав територію від Краєзнавчого музею до обривів р. Кам'янки та Чуднівського мосту). У 1802 р. замок згорів. На валах, що залишилися, губернатор влаштував бульвар. Близько 1890 р. міська дума розпродала городище під приватні садиби. Вали були сплановані і замок зник. До цього часу підземні ходи втратили свою стратегічну цінність. І з другої половини XVIII століття використовуються як сховище с/г продуктів. А пізніше перетворюються на тягар для міста. Час від часу в різних кінцях міста трапляються провали, в глибині яких видно кам'яні склепіння, які залишились від литовсько-польського періоду.

 Крім того відомо безліч легенд  й переказів про створення підземель. Так, в одному з переказів йде мова про те, що підземні ходи на території міста почали будувати ще слов'яни-язичники задовго до введення християнства. Продовжили цю справу ченці-візантійці. Добудовували поляки з литовцями. І коли в XI сторіччі на Русь почастішали напади татар, київські ченці частину своїх скарбів перевезли і сховали в Житомирських печерах.  А в один з нападів кочівників на місто, його мешканців вирішили сховати все найдорожче в підземеллі. Доручили це найповажнішому, який спустився під землю зі скарбами і не повернувся. У XIX ст. була створена експедиція за скарбом підземного міста. Сміливці спустилися під землю і не повернулися. Були організовані пошуки. Але слідів експедиції відшукати так і не вдалося. Склалось враження про зловісний характер самих земель, що поглинають скарби та душі.

 Грибок, ідентичний грибкам єгипетських пірамід, та безліч пасток у житомирських підземеллях

 Через неможливість перевірити легенду, тим більше, що жодного разу не було знайдено нічого, про що можна було б говорили як про скарб. Відмітимо, що в підземних ходах є штучні печери, або ніші для зберігання скарбів, існування яких засівдчено археологами. Про можливість існування скарбів на території нашого міста свідчать деякі документи. Так, у 1882 р. на Крошні було виорано горщик з 1565 срібними польськими монетами часів короля Владислава IV, а також миска з 1253 срібними монетами часів від Сигизмунда І до Сигизмунда III. У тому ж році було знайдено скелет на розі вулиць Нільської і Кафедральної з кинджалом в срібних ножнах, і миска із 178 польськими монетами. У 1895 р. на Замковій горі знайдено скарб дрібних російських монет часів князя Олександра Михайловича. 

Існують цікаві дані про те, що коли Житомир знаходився під владою Речі Посполитої, поляки створили таємну підземну майстерню, в якій вирощувався спеціальний грибок для захисту підземних печер від непрошених гостей. Той, хто потрапляв під землю, мав загинути від ядовитих випаровувань страшного грибка. Легенда може бути і дійсністю, якщо зважати на те, що під час розкопок гробниці польського короля Казимира із чотирнадцяи вчених, які брали участь в розкопках, дванадцять чоловік померли на протязі року. Винуватцем їх смерті, як вважають вчені, став грибок, аналог якого відповідає грибку єгипетських пірамід...

Ті, хто досліджував житомирські підземелля розповідають, що ходи будувалися паралельно до наземних вулиць і при чому в 3 рівні. У ходах чимало пасток: підвішена колода, чортове колесо, труба (з приміщення в приміщення веде лаз, з кожним пройденим приміщенням лаз зменшується, так, що людина там застрягає і без допомоги не може вилізти), дурман (нібито були приміщення з дурманним повітрям, якщо туди потрапляла людина, то залишалася там, сп'яніла від повітря).
І тут постає ряд логічних запитань: навіщо створювати таку складну охоронну система в підземеллях, якщо там нічого охороняти? І чому так завзято хтось прагне не допустити дослідження цих підземних ходів (адже спроби були)? Що ж насправді там можна знайти, крім смертельної небезпеки? Шкода що ці питання залишаються без відповіді уже довгі роки…

 Бібліотека Ярослава Мудрого в житомирських підземеллях – легенда чи дійсність?

 Але унікальність житомирських підземних ходів полягає в тому, що спочатку вони будувалися як підземні міста. Так-так… міста. У такому підземному місті було все: церква, широкі підземні вулиці, сховища продуктів і різного начиння. Загалом все, що було необхідно для життя людини.

Існує багато легенд: одна з них свідчить, що в підземних ходах під Житомиром є церква, в якій зберігається бібліотека Ярослава Мудрого. Цю бібліотеку привезли з Києва до того, як столицю Русі спалили татаро-монголи в 1242 році. Спростувати цю легенду, як і довести ніхто напевне не може. Та, як відомо, в кожній чутці є доля правди, але «правда» ця старанно оберігається…

 Що знав архітектор?

Через кілька років після війни на площі, нині Соборній, почали зводити будівлю обкому партії. У процесі робіт натрапили на сім підземних ходів, схему яких склав один з архітекторів, причетних до того будівництва. Розповідаючи про свої підземні вишукування в колі друзів, той архітектор вигукнув: "Я бачив таке, таке! Доведу справу до кінця - і буде сенсація! ". А незабаром того архітектора знайшли мертвим на березі Кам'янки. За офіційною версією - потонув, але як, в такому випадку, він опинився на березі?  Наприкінці сімдесятих років вдова того архітектора підтвердила, що чоловік дійсно склав схему ходів, і що у неї є копія тієї схеми. Де ж зараз та копія, залишилось загадкою.

Ще одною загадкою стала смерть Олександра Кравчука у 33-річному віці – керівника групи спелеологів, що займалися дослідженням Житомирських підземель у 90-х минулого століття. Саме він з допомогою студентів тоді ще педінституту провели найбільше дослідження підземних ходів. Все своє життя Олександр Кравчук намагався викликати інтерес у міськвиконкомі до Житомирського підземелля, але так і ніхто не зацікавився даним питанням. І як не дивно, місцезнаходження отриманих матеріалів лишається невідомим.

 Що ж Житомир й дійсно таємничий та незбагненний. Та в цьому, напевно, і вся його принадність. Житомирські підземелля – не виняток: сповненні славної історії та оповиті численними легендами, вони додають родзинку місту та підносять його далеке минуле. Досліджувати, а чи сторонитись їх – складне питання, але це наша історична спадщина, тож доцільно було б подивитись на це як на туристичні принади Житомира, а не зловісні та забуті руїни.