Микола Вінграновський "Цю жінку я люблю..."

У квітні в Україні проходить унікальна медійна акція - «Місяць Миколи Вінграновського» — це 30 днів, присвячених одному з найяскравіших українських шістдесятників. Це 30 днів у квітні 2013-го, коли вся країна читає і цитує поета, дивиться фільми режисера і актора. Зустрічається з його творчістю в літературних салонах, на фотовиставці або просто за чашкою запашної кави у тісному колі друзів.
Давайте на ЖЖ долучимось до неї і доторкнемось до чудового, неповторного світу його поеїзії.
Найперше М. Вінграновський - тонкий лірик, автор збірки любовної поезії "Цю жінку я люблю..."
Більше про акцію тут http://www.youtube.com/user/vingranovsky
***
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.

Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.

Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
ЇЇ обличчя — то обличчя муки…

Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:

Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти — ранок мій, ти — південь мій і вечір,
Ти — ніч моя…
Хоч все на світі — втеча!

***
Коли моя рука то тиха то лукава,
В промінні сну торкнеться губ твоїх
І попливе по шиї і небавом
Зплеча на груди ,і з грудей до ніг…
Коли твоя рука солодка, ніби слава,
Червонооким пальчиком майне
В мемонній тиші і коли мене
І темну глибину повергне темна слада-
У білій лодії тоді ми пливемо
По водах любощів між берегами ночі:
І голоси у гніздах ластівочі
Стихають тихо… Золоте кермо
Заснулої хмарини понад полем,
І спить рука в руці, і на щоці
Краплина щастя, виказана болем,
До ранку світиться…