Сили спецоперацій - добро повинно бути з кулаками

2013 рік. Россия создает собственные Силы специальных операций (ССО) с возможностью действовать за рубежом.
Вражає? Так. Проте не всіх і не зовсім "наповал".

2007 рік. Україна. МО України приймає документ, за яким в Україні мають бути створені Сили спеціальних операцій.
Більшість українців взагалі не знають, що такі сили існують. ВЦе й не дивно, адже вони були створені в атмосфері секретності.

"Це таємний документ з відповідним грифом”, – так автор ідеї, тодішній міністр оборони Анатолій Гриценко прокоментував підписану Програму розвитку Сил спеціальних операцій. Ми знайшли його пояснення, коли утворення таких сил лише готувалося: "Тактичне формування на рівні групи 12–20 чоловік може виконувати стратегічні завдання і може досягти мети – переконати потенційного агресора в тому, що Україну краще не чіпати. І це без залучення бригад і корпусів.Ми не воюватимемо лоб в лоб, бригада проти бригади, а діятимемо асиметрично. І той, хто піде проти України, вигребе так, що мало не буде. Саме тому в останній день на посаді міністра оборони я підписав програму розвитку сил спецоперацій”.

Наскільки реалістичний такий розрахунок? Чи підтверджують це конфлікти між іншими країнами?

Багатьом відома операція "Шторм-333” – захоплення палацу Аміна в Афганістані, найзнаменитіша спеціальна операція СРСР. Тоді радянські спецпідрозділи КДБ та ГРУ ГШ штурмом узяли резиденцію афганського лідера, відбивши зовнішні спроби йому допомогти. За півтори години президента Афганістану, його сина та 200 військових було вбито. З радянської сторони втрати становили 19 вбитих бійців. Операція з точки зору спецназу була виконана блискуче. Її політичним наслідком стала війна в Афганістані, в яку СРСР втягнувся на наступні десять років.

До чого призводили операції спеціальних сил іншої наддержави?
Американський загін "Дельта” – один з найпотужніших армійських спецназів у світі. Основною бойовою одиницею "Дельти” є загін з 16 людей. 
1983 року "Дельта” разом з іншими американськими спецназівцями окупували Гренаду – державу у Карибському морі, яка на той момент тісно співпрацювала з СРСР та Кубою. США підозрювали, що Куба розмістить на острові свою військову базу. Після втручання "Дельти” просоціалістичний уряд було повалено, відтоді у Гренаді не було керівників-соціалістів. 1989 року за допомогою "Дельти” був усунений від влади президент Панами генерал Нор’єгі, який оголосив стан війни з США. Внаслідок спецоперації президентом став Гільєрмо Ендара, котрий склав присягу на американській військовій базі. Відтоді керівництво Панами не мало антиамериканських настроїв. Під час війни у Перській затоці бійці "Дельти” працювали в іракському тилу: виявляли та знищували стартові позиції ракет "Скад”. Саме цими ракетами іракці обстрілювали американські об’єкти у Саудівській Аравії (під час одного з попадань такої ракети загинули 28 солдатів США) та ізраїльські міста.

Що вдається Україні?
"Я не можу вам розповісти”, – начальник Управління спеціальних операцій Генштабу Збройних сил України Юрій Серветник говорить м’яко і небагато. Усмішку, яку викликають деякі мої питання, він стримує. У кабінеті немає нічого, за що може зачепитися око. Документи складені на окремому столі у куточку, де їх не видно відвідувачу. Мобільний зв’язок заборонений навіть полковнику – щоб подзвонити, він має вийти не лише з кабінету – з відділу. 
Засекречено усе – програма створення; операції, яким мають навчитися ці сили; їхнє розташування. За місяць підготовки матеріалу я по крихтах збираю інформацію з розмов, відкритих документів Міністерства оборони, спецназівського журналу та у поїздці до спеціальної частини. 
Перше запитання: чи вдалося сформувати сили такого розміру, як хотіли? Потрібна цифра була оприлюднена у Білій книзі Міноборони за минулий рік. Там вказано, що сили спеціальних операцій – "близько 2000 людей”. За неофіційними даними, саме стільки й мало бути за планом Гриценка. Cформовані вони на базі двох десантних і однієї військово-морської частини, які мали статус спеціальних ще в радянській армії. Дислокуються ці частини у Кіровограді, Хмельницькому та в Очакові. Але при цьому – як і загалом по Збройних силах – провалений план набрати ці сили винятково з професіоналів – вояків, які служать за контрактом. Полковник Серветник назвав цю цифру: контрактників в армійському спецназі зараз лише 61%. Причому з початку року їхня частка впала з 70%. Зарплата у силах спеціальних операцій така сама, як і в інших частинах. І її так само поїдає інфляція. Контрактник, який починає рядовим, заробляє 900 гривень. Лейтенант з п’ятирічним досвідом – між двома та трьома тисячами.

Чому навчилися сили спеціальних операцій?

За неофіційною інформацією, план їхнього утворення поставив їм три завдання.
Перше – боротьба з терористами. Для цього є спецпідрозділ СБУ "Альфа”. Але сили спеціальних операцій готуються боротися з терористами і за кордоном. Наприклад, з піратами. Чи їх справді тренують? 
"Швидко відчиняєш двері, хлопці забігають всередину, а ти заходиш останнім”, – капітан Артем Вітвицький командує навчальною операцією з захоплення терористів. Дія відбувається прямо у Хмельницькому, на тренувальному майданчику військової частини. У будівлі з шиферу знаходяться двоє спецназівців у чорних полотняних масках на обличчі. Вони – терористи. "Розрахунок йде двоє-троє людей на одного терориста”, – пояснює капітан Вітвицький. Шестеро бійців забігають у приміщення, заламують руки терористам та виводять їх назовні. Все відбувається швидко і… тихо, не так, як у фільмах.
За свідченням офіцерів спецчастини, такі тренування боротьби з терористами – щотижневі. Але є одна проблема. Зброя – ще радянського часу. Новітніх спецзасобів немає. Інший капітан Вадим Пастух із захопленням розповідає, яку зброю, зв’язок, техніку і технології він бачив у вересні на міжнародних навчаннях 10 країн у Хорватії. "Ми більше теоретики, а ми побачили практиків”, – порівнює капітан рівень тренувань.
Друге завдання сил спеціальних операцій – проводити спеціальну розвідку. Наскільки вдалося дізнатися, це теж тренують регулярно. "Щомісяця на тиждень майже вся військова частина йде "у поля”. Солдати беруть з собою їжу, зброю, і вчаться працювати у реальних умовах: спека, холод, дощі, болота”, – розповідає командир спецчастини Сергій Кривонос. По частині розвішані навчальні стенди "Захист від отруйних змій і комах”, "Виживання у полоні”, "Лікарські трави”. Улюблене місце тренувань бійців Кривоноса – Карпати. Але знову, такі навчання тренують реакцію, витримку, орієнтацію. А всій зброї років більше, ніж незалежності України. Мені дають ніж розвідника. Він стріляючий (зі стволом у рукоятці). Я стріляю у мішень у вигляді кола. Пістолет спеціальний самозарядний, кулі "Змія”, після яких не заживають рани… Все це вражає, але вся техніка і зброя – радянських часів. 
При цьому Росія продовжує розвивати цю зброю, ми – ні. Цього року на оновлення техніки для Сил спеціальних операцій у бюджет закладено 98 млн гривень. Наразі реально виділено один мільйон.
Третє завдання, на яке, очевидно, покладали найбільші надії при створенні цих сил, – це, власне, проведення спеціальних операцій. У кабінеті полковника Кривоноса помічаю табличку – "Кризовий центр Хмельницької АЕС”. На запитання "звідки?”, він віджартовується. Каже загальними словами, що його підлеглі відпрацьовують всі типи операцій: диверсія на залізниці, дамбі, проникнення на атомні електростанції, захоплення політичного керівництва ворожої країни… Пізніше дізнаюся, що табличка з Хмельницької атомної – справді трофей. Ідеєю тренування було проникнути на станцію. Операція пройшла вдало. Важливу роль зіграла учасниця групи – дівчина. Вона відволікла охорону в момент проникнення. Просила сірники: "Ми з друзями поруч шашлики смажити зібралися, а вогонь, щоб запалити, забули”.
Один зі спецназівців розповідає, що колись він розраховував, скільки вибухівки треба, щоб підірвати Київську ГЕС та затопити половину України. Вантажівка. Плюс камікадзе, який її туди доставить. Де взяти камікадзе? Спецназівці запевняють, що його можна "виховати” майже з кожної людини – за два-три місяці.
Але без грошей тренування спеціальних операцій теж виходить неповноцінним.
Хіба зможуть такі сили без нової зброї, техніки та гідної зарплатні справді перетворитися на фактор, який вбереже Україну від конфлікту чи дозволить його виграти? Грошей при цьому потрібно відносно небагато – через нечисельність таких сил і ставку насамперед на якість бійців.
Що надихає (хоча водночас й засмучує) – це розповідь спецназівців, як вони купують собі спорядження. За власні гроші. Хтось – рукавички, хтось – альпіністську систему, хтось – мотузки".

Вищеописана інформація датується 2009 роком. З тих пір про розвиток українських ССО практично нічого не чути. І це, на жаль, не дивно. Які сили (оборонні чи поліцайські) є пріоритетними для нинішнього керівництва країни, красномовно говорять цифри. Вперше за роки "незалежності" видатки на правоохоронні відомства (прокуратуру, міліцію та СБУ) у Держбюджеті-2013 вперше перевищили видатки на оборону і становлять 21,6 млрд. грн., проти 15,3 млрд. грн., відповідно. При чому оборонний бюджет цьогоріч ще й зменшився на 1,1 млрд. грн., порівняно з минулим 2012 роком...