Алкогольний зашморг українського народу

Алкогольний зашморг українського народу
Останнім часом, гортаючи сторінки «Житомирщини», з приємним подивом помітила збільшення публікацій на алкогольнупроблему.
Здається тема настільки буденна, що ми вже не помічаємо молодих мам з цигаркою і пляшечкою ром чи бренді коли, татусів, що взахльоб хлепчуть вечорами пиво в кафетеріях, тотальної реклами, яка затьмарює і так не адекватну свідомість суспільства. Більшість не може собі уявити свято чи вихідний день без вживання алкогольних виробів, під різноманіттям яких прогинаються полички супермаркетів. Водночас частішає інформація про зібрання коштів для хворих дітей, про падіння рівня культури, безгосподарність, постають хвилюючі питання про подальший розвиток української держави. Хоча на перший погляд алкоголізація та загальна деградація суспільства не пов’язані, але, нажаль, це не так.
Не буду повторюватись про шкідливість алкоголю, про це ми і так всі добре знаємо та більшість з нас продовжує його «культурно» вживати. Постає питання: «Чому людина, яка добре знає, що алкоголь – отрута, продовжує руйнувати свій організм?». Справа в тому, що виробники алкоотрути винайшли геніальний спосіб: «теорію культурного вживання алкоголю». За якою жертва сама оплачує власну поступову смерть, вірячи, що отримує від цього задоволення. Яким чином відбувається підміна понять? Як алкоголь поступово оволодіває свідомістю людини і тільки з часом займає там, дуже часто нажаль, домінуючу позицію?
Процес поступового процесу долучення до пляшки добре ілюструє «драбина Шичко». Зазначимо, що цей процес розтягнутий у часі, початок якого майже ніколи не залежить від самої людини. Отже, першою сходинкою, яка веде вниз є програма на вживання спиртного. Створює її реклама і нетверезе оточення. Реклама нав’язує нам товар, реальної потреби в якому у нас немає. Навідміну від води, продуктів харчування алкоголь організму людини не потрібен. Однак яскрава реклама сприяє формуванню інтересу до спиртного. Виробники намагаються запрограмувати людину на вживання. Спочатку нав’язується бажання його попробувати, а потім формується викривленасистема цінностей, в якій для святкового настрою потрібні не радість, а оп’яніння. Наприклад скрита реклама в кінематографі з гарно обставленою сценою розпиття, без показування правдивих наслідків його вживання. Якщо людина не має чіткого негативного ставлення до алкоголю, така реклама її обов’язково наблизить до другої сходинки – долучення.
Смак етилового спирту неприємний, наш організм вміє відрізняти погане від доброго. Ми можемо не знати про руйнівну дію етанолу, але різкий і неприємний запах сигналізує: «отрута!». Смакові властивості спирту також огидні. Виробники і тут знайшли вихід, придумавши різноманітні слабоалкогольні «напої» та створивши на них за допомогою реклами моду. Таким чином людину ставлять перед псевдовибором: яку отруту вибрати, при цьому правильний вибір тверезого життя взагалі не згадується. Після дуже короткого періоду долучення, погодившись з думкою оточуючих про «необхідність» та «традицію» розпиття отрути на свята, людина опускається на третю сходинку – звичку. Людина все ще продовжує вживати не тому, що смак чи стан одуріння їй приємні, вона ще не думає чи буде випивка ще найближчим часом. Випивши в компанії далі не вимагає продовження, не спілкується з пляшкою наодинці. На цьому етапі людина може припинити вживання алкоголю, але боїться втратити своїх друзів по пляшці. Швидкість сходження на наступну сходинку потреби залежить від сумарної кількості випитої отрути, регулярності прийму та індивідуальних властивостей організму. Що саме вживати значення не має, це може бути як вино, пиво так і «якісний» коньяк.
Регулярне спілкування з Бахусом опускає «культурно питущого» на четверту сходинку - потребу. Нещасний змушений все частіше шукати причини для випивки, за свою нетверезу поведінку вже не соромно, як раніше. Потреба в дозі зростає, змінюється оточення. Регулярне вживання отрути остаточно підриває здоров’я.
Нарешті, остання сходинка – залежність. З медичного погляду відбувається ще більша зміна способу мислення, поведінки і емоцій; для людини є характерним постійне бажання приймати алкоголь. Алкогольна залежність є наслідком вживання алкоголю і та межа яка відмежовує людину від прірви дуже тонка.
Окрім теорії культурного вживання, алкомафія користується ще однією властивістю алкоголю, правду про яку не прийнято говорити, бо алкоголь є сильним наркотиком і викликає залежність як фізіологічну так і психологічну. Але шило в мішку сховати важко, наприклад лікар до якого звертаються алкозалежні, називається нарколог.
Для того щоби вберегтися від деградації як фізичної так і душевної, щоби ще ненароджені діти мали шанс на здоров’я є єдиний спосіб – тверезий спосіб життя. Відмовитись від алкоголю та інших наркотиків значно легше в момент першої пропозиції, ніж пізніше.
Особливо важливим питання формування свідомого тверезого способу життя є для дитячих колективів. Було б дуже добре ввести в навчальних закладах факультативні заняття з науки про тверезий спосіб життя – собріології. На таких уроках викладачі-тверезники на власному прикладі та спираючись на досвід таких світил науки як Павлов, Углов, Жданов цілеспрямовано будуть формувати нове, незатьмарене алкогольним маревом покоління. Особливо актуальним питання створення собріологічних факультативів є для нашої області, адже ми посідаємо перше місце в світі за рівнем дитячого алкоголізму.

Людмила Лобачова
ЖОГО «Тверезий Житомир»