Невивчені уроки «світлого майбутнього»

У. Т.: У «Маніфесті Комуністичної партії» Маркса й Енґельса, опублікованому в 1848 році, «сухий залишок», тобто теорія комунізму, складається із 40 сторінок. У своїй книжці «Червоний виклик» ви запропонували суспільству відповідь на «Маніфест» у 40 разів довшу...

– Суть доктрини в «Маніфесті» викладена ще коротше: «Комуністи можуть виразити свою теорію одним положенням: знищення приватної власності». Але праці, присвячені реалізації комуністичної теорії, мусять бути об’ємними, адже йдеться про життя суспільства, позбавленого приватної власності. Наступними працями Маркс і Енґельс закріпили свої імена в історії, але не вказали механізму перетворення приватної власності на колективну, суспільну, загальнонародну.

У. Т.: Тобто ви вважаєте комунізм Маркса й Енґельса так само не науковим, а утопічним, як усі попередні теорії соціалістів-утопістів? Виходить, більшовики здійснили спробу практичної реалізації утопічних настанов «Маніфесту»?

– Відповім двома своїми запитаннями на одне ваше: чи означає націоналізація засобів виробництва передачу їх у руки нації? І чи означає усуспільнення передачу в руки суспільства? Людські спільноти поділяються на дві принципово різні категорії: ієрархізовані (наприклад, церкви, партії, держави) і безструктурні (суспільства, класи, нації). Нації або суспільства «рук» не мають. Заводи, залізниці, вся економіка, яка годує людей, можуть потрапити тільки до спільноти, що має «руки».

Читати далі на ТИЖДЕНЬ.UA