Мені так шкода Україну... (віршик)

Не спалось...кіт, стіна, всяке на стінах.

Мені так шкода Україну...

Мені так шкода Україну...

ні, не людей в її тіні

(так буде завжди й без зупину).

Ковзає погляд по стіні, й

впирається у краєвид Карпат.

Він зашклений...і жаский! Він

годинник ,що безупинно тІкає !

Він -апарат, хоча й без стрілки.

Намарно думати -що він монументальність.

Єдиний образ самоствердження

природи - у вічність потягом.

На протиріч Людині, - і її

фатальним потягом на зміни

(відбиток Фрейда на стіні).

                      ***

Я повернусь на інший бік-

- поменша світла на політ

фантазії , її нічний вертеп...

Тепер присниться чорний кіт

лише. Навряд чи буде більше бід,

ніж в підмурівках катівниці

в Біломурованій Сестриці,

що простягнулася на схід,

 від :  "ПокиЩоНеРозіграли"

опріч Дніпра - до низьких ялів,

у тундровий моріг, в якім, далебі:

слідами пишуться скрижалі -

якщо в історію не заганяти віх!

                           ***

І хто там далі ? ...а хто їх упізна.

Докупи зігнані загони:

Боги позбулися ікони,

вождів невидко в попуррі...

народи тягнуть у ярмі

без прав. А тих вже прапорів

щороку, й рівно повесні! -

теплішає.Щурів і круків.

Куди-ж Украйна без щурів?

Перелицьованих наново

вчорашніх друзів-ворогів,

відтяти чи подати - руку

поки ще "прощена неділя" ?

Втім... круки по кругу

віщують новий "могилів".

         ***

Тому хто "рухає" пунктир,

кордону з перекатів Дону:

Залиште Богові -БогОво,

Поетові залиште -слово,

Народу -землю де жиє.

Військовому залиште злобу

на непідтверджений мотив-

Єдиний мій імператив!

                            Павло Мокрицький (с) 1-2 березня 2014.

http://imglink.ru/show-image.php?id=ac5a138c6f871b41627470355d2126ec