|
qikreadОценка: 3.0/5 Голосов: 10 |
Трохи гумору
Принесло фейсбуком
Аюрведа…
Інтернет сьогодні тотально заповнений рекламою, тіпа: подготовь тело к лету… Хоча набагато проще підготовить лєто к тєлу… Береш тєло і просто вставляєш його в лєто, разом з мангалом, холодільником для пива і шезлонгом чи гамаком. Лєту всьо-равно, яке ти в ньому будеш, лєто приспособиться, нікуди не дінеться… Но іногда человєку хочеться оздоравлюваться… Тіпа, жрав пільмені з водкою єжеднєвно по кілька разів на день з сентября по май, а тут же - лєто і страшно хочеться буть красівим і стройним як Бред Пітт і Анжеліна Джолі вмєсті взяті. Бо на пляжу красіві полуголі тьолки, які ждуть тебе не дождуться з самого нового года. Вони хочуть шоб ти їм показав кубікі на животі, а ти їм можеш показать тіки, як можна в складках живота заховать пульт од телевізора і живого кота… Нєкоторі ідуть в спортклуб і пробують там преобразиться в Аполона. Желатєльно до п'ятниці. Бо практика показує, що в п'ятницю програма оздоровлєнія дає льогкий сбой і визиває чувство сосісьок з жареною картоплею… А потом ше субота з недільою – яросні і отпєті враги здорового образа жизні. Бороться з ними бесполєзно, вони побіждають всігда… І в понеділок приходиться всьо начинать сначала… Кроме того, скажу вам із лічного опита, качаніє, напрімєр, біцепса красівою розовою гантельою вєсом в один кілограм – ніхрена не дає цьому біцепсу. Біцепс, паскуда, даже не осознає, шо ти теребиш іменно його… Як казав Арнольд Шварцнегер, якшо ви, пацани, качали руки в клубі і вас, ізвіняюсь, ні разу не вирвало, то ви не качали руки, а занімались херньою… Наші пацани с удовольствієм рвуть в клубах, ну не в спортивних. А в ночних… В ту ж саму п'ятницю… І це знову ж таки нічого не дає біцепсу… Тіка сорочка грязна та й всьо… Прямо замкнутий круг якийсь, бля…
В общим, для того шоб буть красівим і стройним треба шукать якісь радикальні і альтернативні методи ліченія, і ми з товаришем одного разу рішили поїхать на науку аюрведу. Аюрведа находилась в Германії в городі Бад-Емс… Шоб упрєдіть упрьоки, сразу скажу, шо на родіні аюрведи, в Індії – я тоже був, разниці – ніякої… Бад-Емс – це такий інтірєсний і насищенний город, недалеко од Франкфурта. Із развлєченій там -руська православна церква і два чорних лебедя з білими жопами, шо плавають в каналі… Символи вселенської скуки і безнадьожності… Ше там колись був Достоєвський і Гоголь. Достоєвський там переховувався от долгів, а Гоголь там з'їхав з глузду. В обшим, мєсто якраз для нас…
Поначалу ми заповнили анкети. Самий інтірєсний вопрос там заключався в тому -скіки ви употребляєте алкоголя в тиждень? Доза начиналася зі 150 грам і увелічувалася постєпенно до цілої бутилки в тиждень… Це вже були аюрведа-рецидівісти в їхньому поніманії. Ми чесно указали максимальні дози – по бутилці в тиждень. Коли я спитав у товариша, шо можна не надо врать і чесно указать їм, шо ми випиваєм по чотири бутилки в день (в умєренні дні) а не по одній в тиждень, то товариш сказав: шо лучше не нада, бо нас одправлять не на аюрведу, а в ЛТП.
Нас розселили по палатам і приступили к лєченію. Лєченіє заключалося в тому, шо нам нічого не давали їсти. По ночам мені снився рідний дом, мати коло хати і вареники з клубникою. В сні я приїжжав додому і питався обминуть матір, і незамєтно пробраться на кухню і сожрать вареники. Але вона кожного разу це замічала, і кричала: ахтунг! Стоять! Хенде-хох!... Я просипався в холодному поту із сильним серцебієнієм… Ну, клубники на аюрведі не було, а була чечевиця. Без солі і приправ. Чечевицю видавав на счот жестокий і безжалостний хвашист. Штук по двадцять на рило. Коло нього стояла умна німецька овчарка з калькулятором і контролірувала процес (про овчарку я утрірую, но було близько до того)… Раз одна чечевина у мене впала з миски, покотилася по полу і провалилися в пропасть, я питався кинуться за нею вслєд, ну мене крєпко тримали за нашийник… Потом я сидів і плакав, розмазуя сльози на глазах… Чечевину було откровєнно жалко… Іногда нас балували і давали воду з лимонним соком, на десерт… То був пір желудка… Ше там було печення, тоже з чечевиці. Ну воно обуло не для услади, а для свєтських развлєченій… Печенням слєдувало кормить лебедів. За процесом кормьожки наблюдав солдат з вишки з автоматом (утрірую але все одно – близько до реальності)… Він слідив за тим, шоб ти не одкусив кусок печення, притворяючись, шо тобі напрімєр треба срочно почухать носа, і незамєтно витягнуть з рукавиці (було холодно) жалкі чечевичні крошки… Він так само кричав «Ахтунг!», як моя мати в сні-ужасі… В обшим, скажу я вам, шо Коза-Дереза, яка бігла через гребельку і вхопила води капельку, а також ззіла цілий (!!!!!) кленовий листочок (через мосточок), в сравнєнії с нами, була жирна і нагла свиня…
Сама ізошчронна тортура состояла в том, шо рядом з нашою столовкою находився обичний ресторан, де сиділи бюргери і жрали мясо. Ми ходили дивиться на них знадвору в стікло. Ми хотіли якось, по сговору з остальними узніками аюрведи, піднять восстаніє і захватить це завєдєніє, ну за нами жостко слідили…
Один раз я зайшов до товариша в палату і побачив як він дивиться тріллєр… Тріллєр состояв із реклами мікроволнової печі, в якій нагло і визивающе жарилася куриця. Куриця була соковита, коричнева і пошти готова. Коли я йому сказав шо нам пора на процедури, він сказав: подожді, давай дождьомся развязкі…
Сама ужасна питка случилася 25 грудня, коли коло нас мєсні жителі празнували Рождєство. Вони надворі жарили 150 видів сосісьок і пили 250 видів пива… Пиво носили в бакалах здорові баби з великими красівими цицьками… Не було в тому ніякої еротіки, бо сосіськи мене інтересували горздо більше ніж сіськи. За одну сосіську я оддав би тоді всі сіськи міра (простіть, дєвушки!)… Ще в мене в той момент якраз було хороше настроєніє, бо за хороше повєдєніє мені дали цілу половниу сирого столового буряка, який я собірався ззісти на природі, шоб ніхто не отвлікав… На тому Рождєстві було два самих нещасних существа: я, і безпритульна собака, яка стрибала навколо гріля з сосіськами, а їй ніхто нічого не давав… Собаці повезло більше, бо одна сосіська впала додолу, вона її схватила і втекла в ліс… Я хотів зробить так само, ну собака виявилася проворнішою, а я був обессілєнний… Була в мене мисль за нею погнаться і отобрать сосіську, ну мене забрали санітари і повели на процедури…
Процедури заключалися в масажах і клізмах. Масажі мені робив один німець без глаза. Я думаю, шо у нього була цель одирвать мені руку. Также я думаю, шо це його дід іздівався над радісткою Кет в семнадцаті мгновєніях весни…
Ну клізми були страшніші чим масажі. Там була така велика клізма, яку слєдувало донести додому неповреждьонною. Це було не так просто, і саме там я научився ходить як модель…. Але маленька (матра-басті) була, тварь, набагато опасніша. Бо вона повинна була буть в тобі до самого утра і тіки тоді ти мав право на освобождєніє… Вона була на маслах і травах…
Мені повезло, бо в мене матра-басті була за два дні до окончанія аюрведи і я з нею успів розщитаться, а в мого товариша матра-басті була в останній день. Він утром устав і поняв, шо матра басті-виходить не хоче… Ну ми всьо-равно поїхали у Франкфурт, шоб там переночувать і їхать уже додому… Ми сиділи в тайському ресторані і їли дуже вкусний рис білий рис з морквою… І тут мій товариш сказав: блять: по-моєму матра-басті вийшла… І таки вийшла. На джинси… Він довго був туалєті, де мив джинси і сушив їх феном… Аюрведа вона така, падла, подла…
На аюрведі ми скинули по 8 кілограм за два тижні. Потом правда набрали по 15-ть за один тиждень, ну то нюанси… Після Нового року, в Кончі-Заспі, сожрав цілий котєлок плова і випивши ящик вина, ми сиділи і медітірували на сніг… Було нам романтично, ну хуйово… І товариш сказав: а представляєш, наскіки нам було б хуже, аби ми ше на й на аюрведі не були…
…А потом я поїхав на Домінікану… Лічиться од аюрведи… Удачно… В останній день перед самольотом я пішов на мєсний ринок на пляжу і там по причині сильних чувств а также по причині сильного оп'янєнія купив невелику собачку за доллар і челюсті акули за 5-ть доларів. Ну собака бистро вирвалась і втекла, а челюсті я десь загубив в суматосі дня. Ну й хрен з ними!