Не запитавши віри й роду...

                                                        Мирослав ( Григорій Юшкевич)

                        Не запитавши віри й роду

Вчергове ми на роздоріжжі:

Уліво – захід. Вправо – схід.

Ще не зібрали перше збіжжя,

А вже розсварений наш рід.

Лише зійшлися ми до купи

Щоб  сісти за багатий стіл,

А там вже гості для розпуки,

Непрошені, із звідусіль.

-Непрошені? Геть із-за столу!

Бо недалеко й до біди.

І не дорогою, а долом –

Таким – ні хліба, ні – води!

Ми ж не такі! Ми держим моду

Перед чужими; й не рази!

Не запитавши віри й роду

Садовимо під образи.

Вгощаєм хлібом і водою,

Ще й крикнем: - Жінко, пирогів!

Бо не втямки, що добротою

Годуєм наших ворогів…

                             лютий, 2014 р.

                             м.Житомир