Рік від початку «АТО». Хто ж насправді зрадники?

13 квітня виповнився рік з початку в Україні АТО.
Це відбулося після того, як працівник ФСБ Ігор Стрєлков (Гіркін) зайшов 12 квітня 2014 року разом з 20 «зеленими чоловічками» у місто Слов’янськ. Якраз після того, як 11 квітня 2014 року на виїзному засіданні Кабінету міністрів у Торгово-промисловій палаті Донецька Арсеній Яценюк доручив наводити порядок «господарю Донеччини» Рінату Ахметову (на засіданні присутні були і Аваков, і Наливайченко, і Ярема). Це рішення, як і те, коли 6 квітня декілька десятків озброєних тільки битами сепаратистів захопили Донецьку ОДА, і силовики замість «зачистки» повелись на умовляння Ахметова не робити цього, бо «это люди, к ним надо прислушаться и выполнить их требования», на мій погляд, було злочинним.

Верещали ці політики, що при «зачистці» можуть бути жертви. Однак таку операцію того ж дня провели у Харківській ОДА – без будь-яких жертв!
Як результат політики Турчинова-Авакова-Наливайченка-Яреми, продовженої Порошенком, маємо сьогодні шість тисяч убитими, ще більше пораненими, колосальні руйнування, 2 мільйони біженців та повноцінно діючу Путінську «ДНР/ЛНР». З маріонетковими керівниками якої підписуємо Мінські домовленості та на вимоги яких реалізуємо «Придонбасся» у вигляді особливого статусу та змінюємо Конституцію України.
Операція «Лугандон» Влада України устами політиків називала Донбас упродовж року по-різному. Ось приведу спіч Юрія Луценка на програмі «Свобода слова» на каналі ICTV 8 вересня 2014 року. Юрій Луценко, на той час голова партії «Блок Петра Порошенка» та радник Президента України, розказав нам, донеччанам, як ми скоро заживемо в обнесеній муром терористичній резервації, демаркація кордонів якої, за його словами, вже здійснюється: «Насправді, протокол чітко визначив, що не йдеться про особливий статус двох областей. Там чітко написано: лише ті райони, які непідконтрольні українській владі в двох областях. У перекладі нормальною мовою: «Лугандон» – там, де нема українського війська, – є спеціальною зоною, і зараз іде демаркація позицій, які займають українські війська, і які на сьогоднішній день українські війська не можуть зайняти. Таким чином, буде виділено декілька районів Луганської і Донецької області, які в цілому займають близько третини території українського Донбасу. Вони будуть дійсно мати спеціальний статус. Питання – що далі. І про це також дуже сильно працюють дипломати. Ми маємо розуміти… Я вже казав про те, що ми мали б бути розумнішими… Замість великої ура-патріотичної штикової атаки з колосальною кількістю жертв від найсучаснішої російської зброї... Ми маємо дуже серйозні втрати серед особового складу. Техніка, яка була наявна в АТО, потребує серйозної зміни… заміни, фактично… підводу нової. І на сьогоднішній день, я вважаю, що ми перебуваємо в ситуації, яку блискуче пройшли хорвати. Можливо, хтось пам'ятає: на початку 90-х років на Хорватію напала колосальна югославська армія. Декілька місяців ішла битва за Вуковар – хорватське містечко, яке хорвати, втративши декілька тисяч людей, змушені були здати. Після цього була домовленість про існування на території Хорватії спеціальної зони під назвою Сербська Країна. Три роки хорвати спільно, об'єднавши всі свої зусилля, будували армію і економіку. І потім, коли закінчився термін, коли вони були готовими, вони за буквально лічені години очистили свою землю. Я вважаю, що ми зараз є при можливості використати саме такий підхід. Так, ми будемо мати спеціальну зону в цілісній Україні.Мінський протокол означає, що Україна є цілісною, і навіть тимчасово непідконтрольні нам райони «Лугандону» все рівно є частиною України. Кордон стає нашим. Ми маємо ізолювати цю спеціальну зону, взяти її під контроль – в тому числі, інженерними спорудами – і запропонувати їм змагання… не тільки зброєю – рівнем життя. Якщо в Україні перестануть брехати і красти, реально за декілька років підняти соціальні стандарти на таку височину, щоб жителі тимчасово окупованих територій просилися в Україну – тільки на умовах звичайних українських областей, районів і міст. Ніяких інших ніхто їм пропонувати не буде», – сказав Луценко.
І далі: «Я вважаю, що це буде змагання як між НДР і ФРН – хто краще живе, той і буде диктувати відновлення України. Впевнений, що Захід має зараз серйозно інвестувати «План Маршалла-2», в те, щоб Україна стала частиною Європи не тільки географічно, не тільки за нашим бажанням, а й економічно. Це шлях повернення повної влади в Донецьк і Луганськ».
Забув, мабуть, Луценко, що обидві німецькі республіки були визнані світом – на відміну від «ЛНР» та «ДНР». Андрій Куликов чемно попросив Луценка не вживати терміни «Лугандон», «Новоросія», а лише «непідконтрольні території Донбасу». З тих пір ми проживали то на «непідконтрольних територіях Донбасу», то в «спеціальному статусі», а вже з 25 березня – в окупації. Адже 25 березня набула чинності постанова Верховної Ради про визнання непідконтрольних територій Донбасу окупованими.
От і маємо сьогодні абсурд і нісенітницю: окуповану територію без оголошення війни на теренах Донецької і Луганської областей. А з країною-агресором маємо досі не розірваний найбільший договір про дружбу і співробітництво. Урядовці, які дзявкають на Росію, що вона агресор, а самі купують газ, електроенергію та вугілля, знищуючи свої шахти разом з шахтарями. А як же вибори проводити на тимчасово окупованій території?
Готуємося до продовження війни? Влада України від липня залишила нас один на один з озброєними бойовиками, «евакуювавши» всі органи чинної влади, суди, міліцію, ВНЗ, лікарні, підприємства на так звану контрольовану Україною територію. Дивна то була евакуація: все рухоме і нерухоме майно, пенсійні, судові справи та решту документів залишили терористам.
Складається враження, що президент, Верховна Рада, Кабінет міністрів послідовно, методично працюють не на перемогу над терористами, а на реалізацію тієї програми, яку озвучив Луценко у вересні. Зараз настав останній етап – обнесення нас трьохрядними фортифікаційними спорудами, що разом з порядком перетину фактичного кордону між «ДНР/ЛНР» і Україною фактично легалізує територію, яку займають терористичні організації. Прийняте перетворює громадян України з цих територій на бомжів та безправних скотів.
Тепер Україна змушена витрачати близько 1 мільярда гривень на перетворення «лінії розмежування» на неприступну фортецю для російських окупантів. Про це в щоденному коментарі заявив 7 квітня заступник командувача АТО Валентин Федичев, повідомляє прес-служба Донецької ОВЦА (обласної військово-цивільної адміністрації).
А тим часом маріонетки Путіна заявляють про те, що їм потрібна вся Україна. «Донецька народна республіка» оголосила про готовність до третьої фази війни. В інтерв'ю одному з російських видань Олександр Ходаковський – командир батальйону «Восток» – заявив, що їхня мета – створити «проросійську антифашистську державу» на території всієї України. І це в унісон з розпорядженнями Міноборони про відкликання добровольчих батальйонів з Пісків, Широкина, Авдіївки!
Бойовики накопичують живу силу і техніку. Не пропускають спостерігачів ОБСЄ у своє розташування. Не відвели танки і важкі міномети. Готуються до нападу. Заблоковано обмін полоненими. Ще сепаратисти розпочали підготовку до виборів, достеменно як після «Мінська-1».

Наш ворог хоче стерти нас, українців, ущент, а не задовольнитися консервацією «недореспублік ДНР та ЛНР» в окремих районах. Ми в облозі, а найвищі чиновники не розуміють, в якому становищі ми перебуваємо. Ми використоємо слова «бойовики», «бандформування», «АТО», а насправді ведемо війну з Росією на нашій території за допомогою зрадників України. Політика умиротворення не дає результату. Де Дебальцеве, де Вуглегірськ? Черга за Широкиним, Пісками, Авдіївкою, Дзержинськом і іншими.
Схоже, що влада не тільки не має плану звільнення територій Донбасу від російських військ, а має план подальшої здачі інших територій України. Влада тільки щоденно з допомогою речників АТО констатує наповнення цих територій російськими військами та озброєнням через неконтрольований 410-кілометровий кордон з РФ, що суперечить мирним Мінським домовленостям. І все.
Узаконення геноциду
А останні накази СБУ про порядок перетину «лінії зіткнення», запровадження системи перепусток по 7 секторах, розпорядження КМУ №79 від 4 березня про антиконституційну обов’язкову реєстрацію переселенців у міграційній службі не тільки не сприяють полегшенню виживання 4 мільйонів громадян України, які опинилися в зоні бойових дій, у «ДНР» та «ЛНР», а є узаконенням геноциду! Адже, якщо мене перевірено, що я не терорист, у секторі Б, чому я не можу за цією перепусткою проїхати в інших секторах? Чи я вже в іншому секторі – «терорист»? Складається враження, що все це спрямовано на абсолютне знущання з громадян України.
Терміни отримання перепусток уже перейшли всі межі: 2 місяці замість обіцяних 10 днів. Живемо без  прав у гетто, влаштованому владою України. Яка доля на нас чекає?
У магазинах від 25 березня 2015 року працюють мультивалютні каси, де можна розраховуватись російськими рублями, євро і доларами. А здачу отримати тільки в гривнях. Розбудовує «уряд ДНР» банківську систему в захоплених приміщеннях «Приватбанку», «Альфа-банку» та інших банках. Там мешканці «ДНР» можуть уже сплатити податки та комунпослуги. Пенсіонерам «ДНРівці» виплатили, починаючи з липня, коли пенсійний фонд України перестав приносити пенсії додому, 1 тисячу гривень, та ще дали по 500 гривень учасникам ВОВ. Від 1 квітня «ДНРівці» почали виплачувати пенсії у російських рублях, орієнтуючись на розмір українських пенсій у співвідношенні 1 до 2. Адже всі пенсійні справи опинились в їхніх руках. Як і інформація про тих, хто переоформив пенсії на території України – їм вони відмовляють у виплатах.
У магазинах Донецька з'явились російські товари, ціна на які в 1,5-2 рази вища, ніж на українські. Хтось мені пояснить, чи на користь такі обмеження ввезення українських товарів на так звану неконтрольовану чи то окуповану територію України? Як і обмеження в’їзду і виїзду з «ДНР» для мешканців за перепустками, які законно отримати неможливо. Тільки за гроші (від 200 до 2000 гривень) через посередників, що особливо важливо для дуже літніх та хворих людей, які б хотіли виїхати з «ДНР» чи «ЛНР», а не можуть, бо не мають довідки переселенця чи перепустки. Отже, ані переоформити пенсію, ані виїхати за межі «ДНР» людям, які опинились тут, законно вже неможливо. Тільки з допомогою хабаря. Бойовики ж об’їжджають блокпости запросто. І через Ростов літаками виїжджають у Київ безперешкодно. То для кого і для чого влада створює ці перешкоди? Тільки для знущання з донеччан, яких вважають зрадниками України і пропонують нам, беззбройним, самим голіруч іти на танки.
А в мене виникає риторичне запитання: хто ж насправді зрадники?
Ми, донеччани і луганчани? Які не мають змоги виїхати на підконтрольну владі України територію через брак грошей чи неможливісь покинути лежачих хворих? Які повірили брехливим запевненням президента України, що «АТО» закінчиться через 2 тижні?
Чи чиновники влади «огризку» України (залишку від зданої ними уже території)? Що створили нереальні, нестерпні умови для існування людей і продовжують відмовлятися від мільйонів українців і від нових територій?


Катерина Полякова, інженер, м. Донецьк
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода