Ведмідь, що полюбляв поезію

[size=16] Мирослав (Григорій Юшкевич)
Ведмідь, що полюбляв поезію…
(байка)
Ведмідь, що полюбляв поезію,
Всій фауні вручив претензію,
Мов, в лісі його ім’я без поваги,
А він, поет, в оточенні зневаги.

Що має він фальшиві ордени,
З плеча чужого одягнув штани,
А ще й Господь не дав йому таланту;
А наслідок - вірші його не варті.

… На ранок в лісі страшний переляк -
Претензія ведмедя, як не як.
Розгублені… Не знають що робити,
І як тепер у лісі звірям жити.

Опівдні ніби стих переполох,
Зібралась Рада із десятків двох,
Зійшлися в думці – варто, як годиться,
Звернутися до хитрої лисиці.

Порода їхня хитра, без проблем,
І знається в конкретиці всіх тем…
Коли ж почули відповідь лисиці,
У звірів враз повеселіли лиця.

- Я зналася колись з поетами,
І що у них під еполетами;
Хваліть ведмедя, що він класик жанру,
Ще й оду проспівайте йому гарну.
Послухались… І … диво помогло,
Не довго й часу цінного пройшло,
Як наш ведмідь промовив: - Славінь чую,
А ту претензію я … анулюю.

Й серед людей такого є добра,
А суть завжди лишається одна:
Якщо поет обділений талантом,
Претензія не виступить гарантом;
Друкуй вірші й на гарному папері –
До визнання він не відчинить двері…
листопад, 2015 р.
м. Житомир