Яка люстрація потрібна Україні?

Яка люстрація потрібна Україні?
Вітчизняна бюрократична система завжди працювала в украй несприятливих політичних умовах - від партійно-номенклатурної радянської середовища до непублічних кланово-кліентелістскіх політичних практик. Тому цілком очевидно, що переорієнтувати цю систему на новий лад, де ключовими принципами є відкритість, аполітичність і якісний публічний сервіс громадян, неможливо без поновлення кадрового потенціалу державного управління.
На цьому шляху Україна вибрала спосіб, який після розпаду СРСР широко використовували ряд країн колишнього соцтабору - люстрацію. Відповідний Закон «Про очищення влади» був прийнятий ще в 2014 році попереднім складом парламенту, майже відразу після повалення режиму Януковича. Ще тоді цей закон викликав чимало зауважень, проте його прийняття було невідкладною справою. Згідно з даними Громадської люстраційного комітету, тільки за минулий рік під дію Закону потрапило 860 чиновників і суддів, ще 2557 осіб внесені до реєстру осіб, які підлягають люстрації в найближчі 9 місяців. Тим часом євроінтеграційний курс України вимагає на кожному кроці «звіряти годинник» законодавства з європейськими нормами і стандартами, в яких центральне місце займають гарантії прав людини.
Зокрема, Остаточний висновок Венеціанської комісії щодо Закону України «Про очищення влади» від 19 червня 2015 року містить критичні зауваження щодо законодавчого обґрунтування люстраційного процесу. Про недосконалість зазначеного закону висловився і голова Європейської комісії «За демократію через право» Джанні Букіккіо, який наголосив на необхідності внесення змін до чинного нормативно-правовий акт. Все це набуває актуальності в зв'язку з тим, що незабаром Конституційний Суд України повинен винести рішення з приводу відповідності закону про люстрацію нормам Конституції. І, очевидно, європейська сторона чітко показує зацікавленість в тому, щоб КСУ рекомендував українським законодавцям вдосконалити процес очищення влади. Безумовно, найбільше в цьому зацікавлені ми самі.
Незважаючи на те, що люстрація має широкий запит в суспільстві, її український варіант великою мірою порушує базові права і свободи громадян. Наприклад, Резолюція тисячі дев'яносто шість Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про заходи щодо подолання наслідків минулих комуністичних тоталітарних систем» включає ряд принципів, в суворій відповідності з якими повинен відбуватися процес люстрації. Перш за все, мова йде про принцип індивідуальної провини, яка повинна бути доведена в кожному окремому випадку, забезпеченні права на захист і права на оскарження в суді, а також про дотримання презумпції невинності. Переважно Закон «Про очищення влади» ігнорує зазначені стандарти. Так, принцип індивідуальної відповідальності в Україні підміняється колективною відповідальністю за розмитим критерієм приналежності до певної категорії чиновників і суддів - зайняття посад в період президентства Януковича. Однак, зрозуміло, що такий спосіб ідентифікації осіб, які підлягають «очищення», жодним чином не вказує на вчинення ними конкретних протиправних діянь. До того ж здійснення люстрації без рішення суду позбавляє службовців права на захист і прямо порушує презумпцію невинуватості. Також у згаданій резолюції ПАРЄ зазначено, що період дискваліфікації особи на певну посаду не повинен перевищувати 5 років, тоді як у нас це вимога вдвічі суворіше. Тому доцільно переглянути окремі положення люстраційного законодавства, щоб очищення владних і правоохоронних структур відбувалося без порушення громадянських прав і демократичних процедур. Більш того, коли наявність чітких підстав для усунення чиновників і суддів з посад буде доведено в судовому порядку, мінімізуються шанси повернення заслужено люструвати осіб на державну службу. Те, що відбувається зараз - пряма протилежність такого стану речей, адже бувають випадки, коли звільнених переводять на інші посади, в інші відомства, відновлюють на колишніх посадах за рішенням суду саме внаслідок явної неправомірності існуючої процедури люстрації. Одним словом, діюча редакції закону «Про очищення влади», незважаючи на жорстку редакцію, не здатний забезпечити реальне і ефективне очищення судової системи і системи державного управління від осіб, які дискредитують або дискредитували в минулому статус судді та державного службовця. У той же час треба сказати, що в нашому випадку неідеальний закон все ж краще, ніж його відсутність. При всій своїй недосконалості люстрація сьогодні дозволила позбавити посад сотні людей, які були бюрократичним оплотом грабіжницьких схем колишнього режиму.
Зрештою, люстрація повинна бути скрупульозним відсіювання кадрів, які скомпрометували себе незаконними діями, а не тотальною зачисткою посадових осіб, віднесених до широкої категорії по досить абстрактними політичними критеріями. Така люстрація стане великим випробуванням як для компетентності законодавців, так і для якості судової системи. Але вона буде справедливою.