Боротьба з білоруською "ватою" рублем.

У реальності справа відбувається трохи інакше.

Так, в Білорусі вистачає того, що тут називають "ватою". Хоча і в Україні теж немало. Незважаючи на війну. Інакше не було б глядача у "Інтера" і не проходили б у Верховну Раду різноманітного штибу "прихильники миру з Росією".

З цього приводу можна обурюватися, можна виходити на мітинг. Можна трохи посваритися. У білорусів менталітет інший. Відповідно і методи. Іноді вони бувають схожими - розтяжки, пікети і так далі. Навіть незважаючи на диктатуру і на те, що за це можна загриміти "на добу" - адміністративний арешт від 24 годин до 15 діб.

Втім, існує своя методика. Не дарма білорусів іноді називають "слов'янськими німцями". За занудство, довгу пам'ять. Але, в той же час за послідовність.

І ось на цьому підходимо до такої теми, як трансляція каналу Росія-24. Звичайний супутниковий канал, який можна дивитися в тій же українській Одесі, відпочиваючи в пансіонаті, або в приватному секторі.

Але тут трапилася халепа. У серпні на одній з заправок у кафе транслювалися так звані "новини". Відвідувач попросив переключити канал, на що йому відповіли, що не можуть, так як це розпорядження директора АЗС.

Далі все було просто і буденно, як буває в білоруських реаліях, але незвично для українця. Гліб Лабадзенка (так звуть героя розповіді) знайшов телефон директора і подзвонив. На що почув, що за допомогою каналу "Росія-24" "відвідувачі повною мірою дізнаються новини з усього світу". Ось так і ніяк інакше.

А далі був простий алгоритм:

• Зробив запис в книгу скарг. Особливості білоруського законодавства в тому, що організація зобов'язана реагувати на подібні записи. По суті, а не відписками. Якщо немає - штраф або відкликання деяких видів ліцензій.

• Відправив запис на офіційну сторінку компанії в соціальних мережах.

• Додзвонився до місцевої влади - районного виконавчого комітету. Поспілкувався із заступником голови "по ідеології" (є така посада), який пообіцяв розібратися і вжити заходів.

• Звернувся до правоохоронних органів, адже на території країни публічно демонструватися можуть тільки дозволені електронні ЗМІ. Цензура, однак. Але хто сказав, що вона не може працювати "в обидві сторони".

А далі звернувся до знайомих з проханням влаштувати бойкот даної мережі заправок. Треба віддати належне методу - в Білорусі він дієвий. Застосовується він в тому числі і в мовному питанні, в тому випадку, коли організації відмовляються давати відповіді (письмово або усно) по-білоруські білорусоязичним споживачам.

Адже закон передбачає рівноправність мов, тому вона і повинна бути. Таким чином, тільки в 2016 році перевиховувалися як дрібні магазини, так і ті ж самі мережі АЗС. Як, наприклад, А-100, яка через місяць після початку бойкоту принесла вибачення споживачам за "російськомовну" відповідь співробітника.

У той же час, найбільший оператор мобільного зв'язку Velcom - привіз клієнту мобільний телефон (який вона не могла замовити через російськомовний інтерфейс), приніс вибачення і переробляє движки корпоративних сайтів. Одним словом, метод діє.

Діє він і щодо телеканалів. Через тиждень після випадку з АЗС "Россия24" була "помічена" в столичному ГУМі. Важливий дзвінок директору підприємства вирішив проблему. Ті виявилися розумнішими і вирішили не встрявати в конфлікт.

А ось мережа United Comlany, про яку йде мова, вважала інакше. Спочатку вони просто ігнорували проблему. Думали "саме розсмокчеться", але не розсмокталася. Кампанія потроху набирала обертів. Вирішили відповісти - заспокоїти. Додумалися: на білоруськомовне звернення відповідати російською, після чого отримали другу хвилю тяганини.

І, нарешті, через три тижні з моменту інциденту Глібу Лабадзенке прийшла відповідь з білоруської міліції. На керівника заправки пана Кулака заведено справу за ст. 22.9 КОАП Білорусі. Санкція - від 20 до 50 базових величин. Це, якщо перевести в гривні - від 2,5 до 7 тисяч. Негусто.

Але ж попереду ще кілька приємних сюрпризів. Як мінімум, ще одна справа за порушення закону про мови. Ну і, природно, бойкот заправки з боку частини споживачів нікуди не подівся.

І поки ті піддаються, поки їм стає від такого "не по собі" - не все втрачено. Процес пішов.

Не гладко, але білоруси таки згадують потроху слова з однієї з перших білорусомовних газет: "А што Грахов набярешся Перад Богам, сприяючи Маскалёві, таго ніколі Бог не Дару".
Источник:http://znaj.ua/news/world/62515/borotba-z-biloruskoyu-vatoyu-rublem.html