Журналістика рівня божевільні, або балада про житомирського писаку Бовкуна

Загальне уявлення про професію журналіста передбачає, що людина, яка наважилася обрати для себе цей напрямок діяльності, має бути об'єктивною у висвітленні будь-яких сторін дійсності, володіти темою, яку вона розкриває, мати власний погляд на цю тему, вміти чітко висловити авторську позицію, та найголовніше – нести повну відповідальність за сказане чи написане. Соціологічні дані підтверджують, що професія журналіста продовжує викликати високу довіру суспільства. Наслідком цього є моральний обов’язок журналіста проявляти високий рівень фаховості, сумлінно і добросовісно формувати інформаційну картину сучасності для народу та для еліти лідерів громадської думки.

З огляду на цей моральний обов’язок, здавалося б, всі персонажі, які наважуються долучитися до журналістської братії, мали б трепетно та критично ставитися до своєї діяльності. Більше того – дбати про власну репутацію, адже саме репутація для журналіста є головним параметром капіталізації та суспільного визнання. Але всі ці догми стосуються персонажів адекватних, врівноважених та психічно здорових. Нажаль, не всі представники почесної професії можуть похвалитися тверезістю розуму.

Як і серед представників будь-якої іншої творчої професії, серед журналістів зустрічаються неадеквати. Але на відміну від психічно хворих живописців, поетів та письменників, серед яких є багато геніїв, що подарували світу великі ідеї, продукт діяльності хворого журналіста викликає лише сміх. А сам образ неадекватного журналіста – огиду. До таких свого роду «неадекватів» відноситься і працьовитий житомирский журналіст Сергій Бовкун.

Довідково: Сергій Володимирович Бовкун – екс-член Національної спілки журналістів та Незалежної спілки журналістів (вигнали за неадекватність, небажання працювати з колегами та сплачувати членські внески). Спеціальний кореспондент газети "Експрес" (Житомир), який реалізовує свої таланти в різних галузях, а саме: політична експертиза; спостерігання НЛО та хіміотрас; експертиза міжнародного рівня у питаннях дієти для божевільних;
арт-критика творчості художників епохи Північного відродження. Крім того, позиціонує себе в ролі громадянина з активною життєвою позицією, який ініціював масу різних карколомних ідей, в тому числі перейменування міста Житомира на Бендерівськ.

Усі свої таланти пан Бовкун відверто демонструє суспільству шляхом публікації власних аналітичних матеріалів в різного формату ЗМІ. Тож із задоволенням представляємо найгучніші надбання писаки Сергія Бовкуна. І задля створення інтриги розпочнемо розповідь з кінця списку його талантів.

В лютому 2016 року Бовкун разом із малочисельною групою однодумців (9 осіб) зареєстрував звернення про перейменування міста Житомир на Бендерівськ на ресурсі електронних петицій Житомирської міської ради. Своє бажання змінити назву одного з старійших міст Древньої русі з двохтисячолітньою історією (дата заснування – 2 рік н.е.) з автентичною назвою Житомир, яка походить він назви племен житичів, що на той період проживали на території Житомирської області, на «Бендерівськ» пан Бовкун пояснив просто – у Житомирі та на його околицях у 1940-х роках діяли загони ОУН, очолюваної Степаном Бандерою. Треба міняти! «Геніальну» пропозицію міська рада Житимира проігнорувала.

Але така байдужість не розчарувала талановитого писаку. Він вирішив випробувати себе в області сучасного мистецтва. Тим більше, тяга до мистецтва, а точніше – до художньої творчості, міцно закріпилася в родині Бовкуна. Втім, на відміну від мами Лариси Олексіївни – художниці та сина Даніїла, який успішно освоїв петриківський розпис, Сергій реалізувався в ролі арт-критика та одразу замахнувся на великого Босха, підтримавши грандіозну ідею заборонити експозицію репродукцій метра епохи північного відродження в Москві. Вивчивши репродукції Іероніма Босха, розташовані на рекламних щитах на центральних вулицях столиці Росії, великий арт-критик зафіксував ознаки їх вульгарності та приналежності до еротики. Розлючений Бовкун із радістю знайшов собі достойного союзника –
департамент реклами міста Москви та видав на гора черговий матеріал. Але, чомусь, свою громадську позицію на підтримку дій муніципальної влади Москви та критичну оцінку творчості Босха пан Бовкун представив на шпальтах українских ЗМІ....

Як то кажуть, якщо людина талановита – то у всьому. Тому, шановні читачі, хай вас не дивує ще один з численних талантів пана Бовкуна – кулінарне мистецтво та диєтологія. Натуру гурмана Бовкун продемонстрував, аналізуючи раціон харчування пацієнтів Житомирської психіатричної лікарні у порівнянні з раціоном пацієнтів подібного закладу штату Колорадо в США. Ретельно вивчивши меню обох зазначених закладів, провінційний гуру розсердився, що американців годують краще, та зробив невтішний висновок – в Європі нас не чекають... Аж заздрість бере, який нелогічно розширений світогляд! Житомир, Колорадо, Європа!.. Тут мимоволі спитаєш, що таке міцне пан вживає?..

У ланцюжок неадекватних розумувань Бовкуна вкладається ще одне його чудернацьке хобі – спостереження за повітряними "хвостами" пасажирських літаків, які несуть в своїх прікріплених до фюзеляжів баках смертоносне зілля, що розпилюється над містами США, Британії та над рідним Житомиром. За теорією змови, пропагованою Бовкуном на "поважному" ресурсі "Україна аномальна" – усьому виною є таємнича операція з кодовою назвою "хіміотрасси", складова грандіозної міжнародної конспірації урядів деяких країн світу.

Імовірно, ті самі кляті літаки з хіміотрасами чи то хіміомасами допомогли розкрити ще один неймовірний талант нашого писаки – політичну експертизу дій Української влади. Нанюхавшись, мабуть, чи то таємничої хімії, яка регулярно розпилюється міжнародними змовниками над Житомиром, чи то ще якихось психоактивних речовин, пан Бовкун представив на розсуд суспільства викривальний матеріал про клан Порошенка. Однак у якості західних аналітиків, які, за його словами, знаходять дедалі більше спільних ознак між режимами Януковича і Порошенка, залучив, цитую автора, "авторитетних людей – народного депутата Сергія Лещенка, голову правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна та правозахисника Семена Глузмана. Бовкун та зарубіжні аналітики, а за сумісництвом "авторитетні люди" побалакали про опори чи стовпи клану Порошенка, транш МВФ, пальне для вертольоту Мi-8МТ, на якому Президент України та екс-начальник Генштабу Муженко якось прилітали до Житомира. Задля збереження справедливості підкреслимо, що свій матеріал про польоти над Житомиром пан Бовкун опублікував у шановному виданні "Дзеркало Закарпаття".

Аналізуючи найяскравіші таланти житомирського журналіста Сергія Бовкуна, хотілося б звернутися до редакцій видань, з якими він працює вже багато років. Панове, вам не здається, що уява та таланти хлопця трохи зашкалюють, а його творчість може наробити багато лиха репутації ваших видань? Про репутацію Бовкуна навіть не варто згадувати, бо, здається, вона його особливо не турбує. Адже він давно живе в іншому вимірі, куди його перенесли друзі на НЛО чи то літаках з проекту хімтрейлів.

Артем Мулявчик