Усё пропало?

Кстати, секретарь горсовета Наталья Михайловна готовит для всех на сессию сюрприз. Уходить она передумала, так что ждите большое представление. 
А Шуст на коне:)

Мовчу, ховаюсь у куток, 
Щоб не поширити пліток?
Ні, ні, на жаль, я правду знаю,
І вам її розповідаю:

Як майже всіх вхопив удар,
Прийшов на сесію «Айдар»,
- Від кого ви? Скажіть по блату!
- То ж ми від пана Розенблата.

І що той пан сьогодні хоче? 
Я розповім це вам охоче:
І, ніби, то не дивина,
Лякати йшли Сухомлина.

За те, що тендер тротуарний
Не дав, а був такий нектарний,
Щоб не робив того надалі,
Бо і йому зів’ють сандалі.

Не встиг Сергій звести плечима,
Життя пройшло перед очима,
І Ясюнецький посмутнів,
А Мойсеєв весь спітнів.

Ткачук аж памперси міняв,
Згадав, як рік назад ганяв,
Як думав він, злочинну владу,
А тут йому прижмуться с заду.

Літав в сесійній залі жах,
Невже прийшов цій владі крах?
А привід зовсім був банальний –
Той шмат землі на Театральній!

Все стихло, вже нема проблем?
Я ж підніму ще кілька тем:
Як МНС нам плитку мило,
І як поліцію стомило,

Базар - вокзал така робота,
Чи поліцейська все ж це квота?
Їм місто дасть грошей з бюджету,
Вони мовчать – кінець сюжету.

А ми вдягнемось у плащі,
Бо ллють в листопаді дощі,
Калюжі, бруд, граніту зламки,
Надії вкрадені уламки…

І назрівають знов скандали,
Розкрали землю всю вандали,
Вздовж річки, просто вже кінець!
І знову Галя Семенець!

Ні, то не дерево, то «куст»,
Так виправдовується Шуст,
Рубають парк, рубають мрії,
Нове життя – лихі події.

Таке нове у нас життя,
Зі Львову знов везуть сміття,
А в депутатів знов банкет.
І вже мовчить і пан Фурлет.

Заграє новий інструмент,
До нас приїхав президент,
І він бринить, як детонатор,
В дарунок – новий губернатор.

Із жахом я на все дивлюсь.
За місто я своє молюсь,
Щоб нам ще з вами стало сили,
Встромити в зад той хитрий вили.

В чий зад встромити вила треба,
То нам підкаже голос з неба,
Чекайте компенсації 
Від здачі декларації!

Читайте, хто ж тепер керує,
Ї хто мільярди декларує,
Війна в державі і руїни,
В одній графі – весь борг країни.

Кому життя таке яскраве,
Кому за розкіш склянка кави,
За вашим зроблю все наказом,
І розповім вже іншим разом!