Мій Шевченко

За традицією в цей день роблю блог. Багато я про Шевченка знаю, ще більше не знаю, певно. але вражає мене в ньому з кожним прочитанням його високий талант, його геній. Поезія Шевченка дуже недооцінена, вона закрита від нас його грандіозною фігурою, його пророчим місцем в історії України. А він найперше видатний поет. Тонке відчуття ритму, поліритмія у вибудовуванні віршового рядка, вишукані  рими, особлива емоційна складова, численні приклади новаторського підходу до жанру, художнього образу, побудови фрази. Елітарність, аристократизм у знанні і розумінні світової культури, щире сповідування загальнолюдських чеснот і моралі, глибока віра в Бога, у Вищу Справедливість. І пророчість... на жаль, він був і залишається пророком у баченні всього, що відбувається в Україні.
Довго думала, який твір сьогодні процитувати. У Шевченка багато актуального щодо політичної ситуації, історичного моменту, а хочеться явити його людям як тонкого лірика, великого майстра поетичного слова.
***

І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть,
Неначе п’яний, очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом? Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.