Тарифні ФІНТИ

Житомир, напевно, є лідером серед міст за кількістю змін вартості проїзду в громадському транспорті. За останні півроку ціна проїзду змінювалася чотири рази!

Не завжди вартість проїзду відповідає встановленому тарифу. Так, з 22 листопада тариф на проїзд у маршрутках становить 3 грн, однак житомиряни вимушені сплачувати 4 грн.

Згідно з рішенням суду, вартість проїзду в маршрутках має становити 3 грн, в тролейбусах – 2 грн. Але це рішення не виконується. Міська рада закриває на це очі, роблячи вигляд, що нічого не сталося.

Рішення виконавчого комітету щодо встановлення вартості проїзду супроводжується численними порушеннями законів та процедур. Міські чиновники грубо порушують закони, приймаючи завідомо незаконні рішення. Нове рішення виконкому, яке встановлює вартість проїзду 5 грн, у суді буде знову скасовано, як і попереднє. При його ухваленні було порушено закон та регламент.

Кожного дня житомиряни додатково переплачують з власних кишень 150 000 грн за проїзд у тролейбусах та маршрутках. Кому вигідна така ситуація? У чиїх інтересах працює виконавчий комітет? Очевидно, що між перевізниками та представниками влади є дуже тісні відносини, які ґрунтуються на взаємовигідних домовленостях. За 8 днів Житомиряни переплатили за проїзд більше 1 мільйона гривень.

Влада не переймається якістю перевезення пасажирів, а створює сприятливі умови для перевізників. Графіки руху перевізниками не виконуються, маршрутки постійно брудні, не завжди технічно справні. Непоодинокими були випадки, коли у маршрутках на ходу відпадали колеса. Чи змінилося щось в якості перевезень за останні півроку, коли вартість проїзду збільшилася до 5 грн? Очевидно, що ні.

Перевізники обіцяли дотримуватися взятих на себе зобов’язань, але цього не відбулося.

Після збільшення вартості проїзду до 5 грн, перевізники і далі порушували усі домовленості. Сотні скарг надходило від пенсіонерів та інших пільговиків, яких водії виганяли з салону маршруток та вимагали гроші. Але міська рада просто не помічає цього та вдає, що все добре.

Перевізники не показують реальної собівартості проїзду, а чиновники сприяють їм у цьому, не намагаючись з’ясувати структуру тарифу.