Звіт мера, якого ми не дочекались

Як і інші житомиряни, наприкінці минулого року я чекав на річний звіт міського голови Сергія Сухомлина та його заступників про виконану за рік роботу. Восени 2017 минуло 2 роки, як мер прийшов до влади, з того ж часу працюють і два його заступника з питань транспорту - Дмитро Ткачук та Матвій Хренов – куратор гуманітарної сфери. Не дочекавшись звіту, я вирішив зробити це за них. І на відміну від гарних картинок, якими люблять замилювати очі наші чиновники, хочу показати так як є насправді.

Насамперед, мені хотілося б, щоб житомиряни розуміли, в чому роль влади, яку ми обрали. Ми часто забуваємо, що наші чиновники були найняті нами на роботу для того, щоб створювати комфортні умови життя в місті. Вони також про це не пам’ятають та витрачають бюджетні кошти так, щоб нажитись, а не виконати свої зобов’язання. Значну роль у життєдіяльності міста виконують комунальні підприємства. На них виділяються мільйони, але покращення не відбулось. І якщо під час звіту за перший рік мер показував красиву презентацію та продовжував обіцяти, то тепер після двох років, займатись окозамилюванням доволі складно. Але про все по порядку.

Днями був в двох садочках (№№ 52, 56), які утеплювались за проектом SECO (Державний секретаріат Швейцарії з економічних питань), в одному температура в групах складає 12 градусів, в іншому в спортзалі і басейні 9 градусів. Це той самий проект, яким наші чиновники вихвалялись. За грантові кошти іноземної організації в ДНЗ мали створити ідеальний температурний режим для дітей. Загалом має бути витрачено мільйони гривень і роботи повинні бути вже завершені. Наразі ж вийшло так, що батьки дітей змушені думати, куди їх прилаштувати, щоб малюки не захворіли в холодних приміщеннях. Працівники садочків постійно вислуховують нарікання батьків. Фактично – це провал влади. Це елементарне питання – забезпечити нормальну роботу садочків. Були кошти на утеплення, був необхідний час, а чиновники не здатні навіть проконтролювати виконання робіт! Через них місто постало перед SECO в поганому світлі. Але чи тільки проблема у відсутності контролю? Думаю, ні. Як завжди питання ще і у власних інтересах.

Медицина взагалі стала ледь не проблемою № 1 в Житомирі минулого року. Найімовірніше і цього року ми не раз побачимо мітинги наших медиків з вимогою виплатити зароблені кошти. Складається враження, що дві наші лікарні намагаються просто закрити. Чи нормальною є ситуація, коли відділення переповнені, а лікарі повинні іти у відпустку за власний рахунок через те, що немає коштів на зарплату. В цій ситуації страждають не лише медики, але й житомиряни-пацієнти. Загалом ставлення до цього питання у міської влади було досить дивним. В той час проблема виплати зарплати не вирішувалось для медиків (а це в основному мінімалки), кричали про необхідність підвищення зарплат водіям з ТТУ до 10 тисяч гривень. Чому медиків не вважають за людей? Я за те, щоб працівники ТТУ отримували гідні зарплати та працювали в нормальних умовах, але чим люди, які нас лікують, гірші за працівників ТТУ? Я багато спілкувався з лікарями, медсестрами, медичними працівниками. Люди говорять, що житомирську медицину вбивають і з цим важко не погодитись. Чужі зарплати чиновників не цікавлять з двох причин. По-перше, у них самих зарплати набагато вищі і отримують вони їх вчасно. Їхні премії нараховуються не так як у медиків - 100 грн до професійного свята, а 100-300% (на День місцевого самоврядування премії сягали 20 000 грн). По-друге, на зарплатах «відкат» не отримаєш і не поставиш свою фірму-підрядника як на будівельні роботи.  Тож чекати уваги до медицини в цьому році також мабуть не доведеться.

Затих галас навколо індустріального парку, який, найімовірніше, за цього мера так і не відкриють. Проблема з інвесторами чи, точніше, ставленням до інвестора. В Житомир іти особливо не хочуть і це також недопрацювання міської влади

Минулого року зростали тарифи, підвищилась вартість проїзду в маршрутках та комунальному міському транспорті. З цього року зросли тарифи на водопостачання, вивезення сміття. Ціни ростуть, а от про зростання якості чомусь ніхто не подумав. Загалом комунальні підприємства це велике питання. Наприклад, візьмемо водоканал. Складається враження, що місто втратило контроль над підприємством, а його керівництво робить, що заманеться. Водоканал цікавий нашим чиновникам, але не тому, що вони переймаються водопостачанням, а через те, що підприємство має кредит Світового банку в розмірі майже 40 млн дол. Але через це він цікавий також і директору підприємства, який зробив там ледь не автономну республіку.

Інший приклад ТТУ, яке отримало у 2017 році 76 млн грн. з міського бюджету на утримання і це при тому, що підняли ціни на проїзд. Ніхто не займається розвитком підприємства, підвищенням його конкурентоздатності, адже окрім того, що це комунальний транспорт, він ще й екологічний на відміну від маршруток. Минулого року було декілька нещасних випадків, пов’язаних з пасажирським транспортом через зношеність як тролейбусів і трамваїв, так і маршруток. При цьому закуповуються валідатори (які не дали нічого окрім додаткових витрат в сумі більше ніж 10 млн. грн.), йдуть розмови про Інтернет в машинах, які дихають на ладан. Чи можна говорити в такій ситуації про здоровий глузд взагалі?

Управління транспорту замість розвитку важливого підприємства займається малюванням та перемалюванням розмітки. Чудо мистецтва – «коло» на майдані Соборному площі – також досягнення минулого року. Якщо б мер Сергій Сухомлин та Дмитро Ткачук все ж таки зважились би звітувати, то обов’язково мали б додати слайд із стовпчиками на майдані в свою презентацію.

Ніхто не думає і про молодь, яка шукає кращого життя чи в Києві, чи в інших країнах. Нещодавно були підбиті підсумки рейтингу мерів-іноваторів, в якому брав участь і мер Житомира. Але я хочу звернути увагу на новації іншого міського голови – з сусідньої Вінниці. Там створили хаб для розвитку IT-технологій, там піклуються про молодь. Житомир же втрачає своє майбутнє. В нашому місті багато вищих навчальних закладів, ми готуємо багато спеціалістів, здатних зробити наше місто зразковим, але втрачаємо їх через те, що жити в Житомирі для молоді некомфортно і головне безперспективно.

Крім того, місто стає небезпечним, а влада і тут не виявляє свою турботу про житомирян. А мала би вимагати від поліції виконання своїх обов’язків. Потрібно підвищувати рівень співпраці, щоб убезпечити життя житомирян. Але керівництво міста, яке щомісяця фігурує в корупційних скандалах, не може у поліції вимагати нічого. Страждають через це житомиряни. Людям страшно ходити ввечері по вулицях.

Епопея з тротуарами, які були розриті, нарешті минулого року закінчилась. Але вже говорять про продовження роботи. Якість тих, що вже покладена викликає сумніви навіть у людей, які на цьому не розуміються. Грандіозний проект, який мав зробити Житомир гарнішим, зробив місто фігурантом загальноукраїнських новин, в яких він виглядав гірше за найвіддаленіший райцентр часів радянського союзу.

Це лише частина з того, що можна побачити. А «за кадром» залишились тендери, закупівлі, угоди, роботи, про які писала громадська організація «Антикорупційний рух Житомирщини».

 P.S. Якщо хтось захоче мене запитати, що за минулий рік зробив я, то скажу коротко. Займався багатьма проектами «Антикорупційного руху Житомирщини», про що ви можете прочитати на моїй сторінці і сторінці організації в мережі Фейсбук. Ми привернули увагу до неякісного утеплення садочків, через прокуратуру змусили приватну фірму повернути більше півмільйона гривень до бюджету за використання сміттєзвалища, ініціювали перевірки об’єктів міжнародного фінансування. Я допомагав людям, що живуть на Хлібній, 23 боротись зі свавіллям чиновників і бізнесмена, який попри небажання людей, хотів встановити кіоск. Допоміг людям, що живуть по вулиці Труда вирішити екологічну проблему, яка виникла внаслідок порушення закону і режиму роботи підприємством, що там розташовано. Допомагав житомирянам у ряді інших конфліктів із владою міста. Майже щотижня я витрачаю свій власний час на те, щоб брати участь у засіданнях виконкомів та депутатських комісій, щоб не давати можливість чиновникам «дерибанити» кошти. Я звернув увагу на наявність відкритих люків в місті, після чого влада нарешті почала хоч щось робити.

Це лише дуже короткий список. Але якщо я б готувався до звіту за рік, мені було би про що сказати.