Освітня педагогічна техніка інструктора дошкільного плавання

Освітня педагогічна техніка зазвичай націлена на підвищення ефективності освітнього процесу, що гарантує досягнення учнями запланованих результатів навчання. Кожен педагог на початку своєї роботи повинен ставити собі обов’язкові цілі, яких намагатиметься досягнути завдяки своїй освітній діяльності.

Тому кожному педагогу притаманна своя освітня педагогічна техніка, ґрунтована на послідовній взаємозв’язаній системі логічних дій, націлених на досягнення цілей, які досягаються під час практичних занять за спроектованим педагогом навчальним планом.

Завдяки освітній педагогічній техніці педагог під час проведення занять керується принципом точного відтворення певних етапів навчання, які, на його думку, гарантують успіх педагогічних дій, тому що вони спираються на раніше здобутий практичний досвід з певного виду освітньої діяльності, наприклад, навчання плавання дошкільників.

Займаючись навчанням плавання дошкільників впродовж багатьох років, змогла відпрацювати алгоритм дій, що є найефективнішим, тому що він сприяє вирішенню поставлених задач та допомагає успішно реалізувати власну програму навчання, ґрунтовану на практичних здобутках.

Необхідною умовою для успішної реалізації програми навчання є довіра педагогічному професіоналізму спеціаліста, якщо він у своїй роботі демонструє гарні результати навчання, а також ділиться набутим досвідом з колегами шляхом аналізу та систематизації своїх надбань, які спираються на основи педагогіки.

Свій досвід та надбання виклала у «Довіднику інструктора з плавання у дошкільних навчальних закладах», який був вивчений Науково-методичною радою ЖОІППО та рекомендований до друку, про що є витяг з протоколу №2 Вченої ради від 01.06.2016. Одним із рецензентів виступає доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри фізичного виховання та рекреації Житомирського державного університету ім. Івана Франка – Грибан Григорій Петрович, який у своїй рецензії зазначив, що цей методичний посібник націлений на допомогу у роботі молодим спеціалістам у галузі дошкільного плавання.

За 30 років практичної роботи змогла впевнитись у важливості особистісно-орієнтовного підходу до учнів. Задачі і цілі висуваються до кожного з них окремо і залежать від можливостей, здібностей, стану здоров’я та віку дітей. А найголовніше – від їх власного бажання навчитися плавати.

Всі існуючі методи заохочення до навчання плавання дошкільників – ніщо в порівнянні з набутим дитиною негативним досвідом спілкування з водою, який проявляється стійким небажанням заходити у воду або занурювати у воду обличчя. В цьому разі «рецепт» один: дитина має сама перебороти свої страхи, намагаючись повірити, що у дитячому басейні їй нічого не загрожує. Час на подолання цих психологічних труднощів у кожного свій, а для декого проблема залишається впродовж усього дошкільного дитинства. Діяти всупереч бажанню дитини значить віддаляти час вирішення проблеми. Водне середовище досить сильно впливає на кожного, і цей вплив емоційно різнобарвний: від яскравих приємних емоцій до абсолютно протилежних – негативних. Вода, як сильний подразник, нікого не залишає байдужим. Врахування цієї особливості обов’язкове при оцінюванні роботи інструктора з дошкільного плавання. Мається на увазі неможливість досягання усіма учнями однакових результатів у навчанні плавання.

Тому першим етапом в роботі інструктора вважаю діагностування учнів по їх відношенню до водного середовища. Воно не завжди відповідає дійсності, але скласти перше враження про майбутніх плавців по іншому не вдастся. На цьому стані головне  мислити позитивно і не «навішувати ярликів».

Другий етап у роботі інструктора з дошкільного плавання – безпосередньо навчальний. Цей етап умовно можна поділити на такі складові:

1. демонстрація;
2. вправляння;
3. закріплення.

Навчальний етап є найдовшим за часом, але постійно перегукується з першим етапом навчання (діагностуванням). Відбувається це по мірі надходження нових учнів впродовж навчального року, а також через зміну ставлення до води тих учнів, які на початку занять дали негативну реакцію на водне середовище, але змогли змінити своє ставлення завдяки заняттям з цим інструктором. Це доводить важливе значення особистості інструктора. Цінними є його організаторські здібності, знання методики, вміння чітко показувати вправи, встановлення контакту з дитиною, врахування психологічних та фізіологічних особливостей. Ці вміння ґрунтуються на теоретичних знаннях та досвіді, любові до своєї справи і великому бажанні поділитись радістю самовдосконалення, адже навчитись володіти своїм тілом у воді – це означає збагатити свій руховий досвід та покращити фізичні можливості організму під час оздоровлення та загартування водою.

Кожна з трьох складових другого етапу навчання, названих вище, вже своєю назвою пояснюють зміст роботи під час її реалізації. ДЕМОНСТРАЦІЯ – це вміння інструктора чітко на високопрофесійному рівні відобразити чотири спортивні стилі плавання у координації і по елементам. Діти мають довіряти своєму наставнику, брати з нього приклад, прагнути здобуття найкращих результатів. Тому вважаю неприпустимим доручення до роботи з навчання плавання дошкільників людей, далеких від спортивного плавання.

Друга складова навчання плавання – ВПРАВЛЯННЯ – багаторазове повторення вправ, що допомагають опанувати складні координаційні рухи спортивних способів плавання (кроль на грудях, на спині, брас, дельфін). На цьому етапі монотонність навчання доречно забарвлювати іграми та ігровими прийомами, про які детально йдеться у «Довіднику інструктора з плавання у дошкільних навчальних закладах».

Під час ЗАКРІПЛЕННЯ діти вчаться відшліфовувати певний стиль плавання, уважно дослухаючись до методичних порад свого наставника. Ще раз підкреслю, що методика навчання плавання буде бездоганною лише у професійного плавця, а не в купальщика-любителя, який вважає вміння триматись на воді достатнім для роботи з дошкільниками.

Третій етап навчання плавання дошкільників є підсумковим. Підводячи підсумки, головне – бачити рівень здобутків персонально кожного учня. Адже одні в змозі опанувати складну координацію певного спортивного стилю плавання, а для декого здобутком може стати лише можливість занурюватись із головою під воду, що не применшує їх старання та намагання навчитись плавати. Саме в підсумковій оцінці інструктор має продемонструвати позитивне мислення по відношенню до всіх своїх учнів від початку навчання до періоду, коли доводиться проводжати їх у велике життєве плавання поза межами дошкільного закладу. Інструктор повинен кожному своєму учню дати слушні поради на майбутнє, враховуючи індивідуальні перемоги та досягнення.

Підбиваючи підсумки, підкреслю, що педагогічна техніка інструктора з дошкільного плавання, спроектована педагогічним процесом, спирається на основні дидактичні вимоги педагогіки:

1. визначення завдань;
2. особистісно-орієнтовний підхід;
3. широке використання методів, прийомів і способів активації навчання;
4. творчий підхід до обґрунтування методики;
5. загальнолюдські цінності;
6. зворотний зв’язок.