Расстрел семи человек - ответ адвокату убийцы

Не мое, цитирую.

Керівник кримінальної практики нашої компанії Носов Олексій відповідає на публікацію сторони захисту підозрюваного у справі вбивства ветеранів АТО в Житомирській області, яке сталось 22 травня 2020 року:

“Вчора, на веб-порталі “pravo.ua” вийшла стаття шановного адвоката Черезова Ігора, під назвою “Гибель семи человек в Житомирской области: почему дело перестало быть резонансным?”.
У цій статті автор намагався викласти нову версію подій вбивства Бєлоуса О.Л., Мамиченка В.Л., Москальця А.В., Османова Е.М., Купріянова В.О., Вульчина В.С. та Ханенка Романа, інтереси дружини якого представляла наша компанія. Їх імена навіть не згадуються в тексті блогу, до речі.
Категорично не погоджуюсь із висновками пана Черезова. І ось чому:

1. Після вступної частини статті, адвокат намагається знову зв’язати вбивство групи осіб з популярною на початку розслідування версією ЗМІ про існування так званого “царька” - високопосадовця місцевого правоохоронного органу, який особисто приїжджав до підозрюваного за “данью” (див. неправомірна вигода). Не отримавши якої, зі слів автора високопосадовець поїхав і навіть поліція яка “сиділа в засаді” (див. здійснювала контроль за вчиненням злочину) - не змогла його зупинити.

Тут виникає багато запитань. Але найважливіші - якщо адвокат та його Клієнт знають особу можливого корупціонера, а підозрюваний вже навіть звертався до правоохоронців з відповідною заявою - чому в рамках стратегії захисту адвокат не намагається добитись притягнення до відповідальності так званого замовника нападу? Чому не допитано поліцейських які начебто його відпустили? Чому йому та поліцейським ще не повідомлено про підозру?

Відповідь доволі проста - тому що будь-які зв’язки цього умовного правоохоронця із загиблими відсутні. Впевнений, що вони ніколи й не існували.

2. Далі автор статті знову вказує на те, що загиблі були знайомі із “царьком” і приїхавши на ставок по вказівці останнього одразу витягли зброю. Після чого пише про те, що загиблі вживали алкоголь і наркотичні засоби, а після цього вимагали у підозрюваного забрати “заяву про вимагання”, погрожуючи вбивством.

По-перше, повторюсь, будь-яких фактів чи взагалі інформації про зв’язок загиблих із тим правоохоронцем та взагалі з правоохоронцями в статті не наведено. Логічно, тому що подібні факти відсутні.

По-друге, за 5 днів до події, 17 травня був день народження Романа Ханенка. Крім того, останній з підозрюваним були знайомі приблизно 10 років, товаришували та часто відпочивали в одній компанії, коли Роман приїздив разом зі своїми друзями до села Новоселиця. І це також зафіксовано під час досудового розслідування. Саме для святкування дня народження, зі слів дружини, Роман разом зі своїми друзями вирішив поїхати порибалити на той ставок.

По-третє, автор спочатку стверджує, що загиблі вживали алкоголь та наркотики, а далі пише, що відповідна експертиза у справі не проводилась. Фактично висновки адвоката могли бути зроблені тільки по фотографіями з місця події. Аналогічно можна зробити припущення, що підозрюваний вживав наркотики.

По-четверте, відповідно до чинного Кримінального процесуального кодексу (на відміну від КПК 1960 року) можливість “забрати заяву про злочин” виключена. Тобто те, що описав автор не могло ніяким чином вплинути на кримінальне провадження щодо вимагання. Ну а якщо під цим архаїчним формулюванням адвокат мав на увазі відмову від приватного обвинувачення, то вимагання (ст. 189 ККУ) не відноситься до переліку таких злочинів. Але впевнений, заслужений юрист України добре це знає, і це просто механічна помилка.

По-п’яте, якщо загиблі їхали погрожувати, навіть одразу дістали зброю, то навіщо вони взяли з собою вудочки, їжу, напої? Чому лягли спати? Ці питання, переконаний, також залишаться без відповіді.

3. Далі адвокат Черезов І.Ю. описує подію вбивства як “справжній бій”, під час якого підозрюваний спочатку вирвався та пішов геть, а потім його наздогнали та здійснили перший постріл. Особливої уваги заслуговує фраза “кратко скажу одно - в спящих никто не стрелял и это понятно уже сейчас”.
Знову ж таки, фото з місця події бачили всі, кому це було цікаво. На них чітко видно, що двоє загинули лежачи на підлозі, без одягу в позі, характерній для людини яка спить. Третя особа також лежала в інший кімнаті тієї ж споруди. Ще двоє були в іншій споруді. І тільки троє, включаючи нашого Клієнта були на вулиці. Тобто фактично ніхто за підозрюваним не гнався, більшість просто спала. Це також підтверджує свідок і факт його втечі.

Повірити у версію, що останній вижив тільки тому, що він “не нападав та просто сидів та вживав алкоголь та наркотики” поки його друзів на його очах вбивали - мягко кажучи важко.
Ну і в цілому, версія адвоката схожа на сюжет індійського фільму. Де семеро озброєних та підготовлених осіб не змогли вбити одного цивільного.

4. В тексті статті також можна знайти фразу, що на засіданні про обрання та продовження запобіжного заходу потерпілі чи їх представники не ходять, а якщо б ходили могли б підтвердити слова автора.

Зауважу, що ч. 1 ст. 193 КПК України містить вичерпний перелік осіб за участі яких розглядається клопотання про застосування запобіжного заходу. Це прокурор, підозрюваний, обвинувачений, його захисник. Потерпілий в цьому переліку відсутній.

Блог адвоката Черезова ще раз демонструє нам важливість критичного мислення. Особливо при аналізі інформації зі ЗМІ.

Важливо правильно оцінити мотиви та особу того хто пише. До речі, особисто я не чув щоб адвокат Черезов І.Ю. раніше захищав клієнтів “pro bono”. Тобто безкоштовно. Можливо це моє упущення.

Мої глибокі співчуття родинам загиблих.