На Житомирводоканале заявляют, что 115-летие встретили в непростые времена, но без депрессии. ФОТО

"В эти праздничные январские дни город отмечает 115-летие основания житомирского водопровода. Нам есть чем гордится! Житомир был одним из первых среди больших городов Украины, который получил централизованное водообеспечение."

С такими словам к жителям Житомира, предприятиям, учреждениям, имеющим централизованное водообеспечиние обратился директор КП «Житомирводоканал» Михаил Ничипорук в вестнике водоканала за январь 2014 г., который житомиряне получили в свои почтовые ящики вместе со свежей квитанцией для оплаты за воду и водоотвод. (смотри фото внизу статьи, прим. редакт.) 

Ничипорук поздравляет житомирян с праздниками и открыто перечисляет некоторые проблемы Житомирводоканала: долги за электроэнергию, несоответствие тарифов себестоимости и реальным ценам, отключение житомирянам воды, аварийность сетей и каламутность воды.

В начале этого обращения директор твердо говорит что, «Да, предприятие переживает сейчас нелегкие времена», а в конце, что «Прошлый год не был депрессивным для Водоканала». 

Так как же на самом деле живет или выживает КП «Житомирводоканал» ?

В сентябре долг за поставленную электроэнергию достиг 27, 3 млн грн.

Напомним, в октябре 2013 г. предприятие оказалось с множественными долгами не только за электроэнергию, но за реагенты. Дошло даже до того, что Ничипорук сам признался, что склады пусты и ремонтировать аварии на сетях не чем.

В декабре 2013 работники Житомирводоканала не первые ли вышли на пл. им. Королёва с требованием выплатить им зарплату, которую задолжали.

С 1 января 2014 года жители верхних этажей домов Житомира вновь получили круглосуточное водоснабжение, которое было прекращено по заявлениям властей в 1995 г.

- «Житомирводоканал» с оптимизмом смотрит в будущее, - говорит Ничипорук.

Что же, имея такие проблемы оставаться оптимистом - это хорошо.

На сайте Житомирского горсовета информации о праздновании юбилее предприятия никакой информации нет. В пресс-службе Житомирского горсовета журналисту «Журнала Житомира» сообщили, что сейчас определяются с датами.

Цифри і факти

Житомирський водоканал забезпечує питною водою населення міста - 243 тисячі фізичних осіб, а також підприємства, заклади, установи, організації обласного центру - 2430 абонентів. Потужність міського водопроводу – 120 тис. куб.м. за добу.

Протяжність мереж комунальної системи водопостчання – 521 км.

Комунальне підприємство "Житомирводоканал” займає – 89,43 гектара території, на якій розміщено - 46 об’єктів. У 7570 водопровідних колодязях та камерах встановлено більше 15 тисяч одиниць запірної арматури, біля 700 пожежних гідрантів та 303 водорозбірні колонки.

61 % всієї мережі складають чавунні труби. Загальна протяжність сталевих труб складає 11 % загальної довжини трубопроводу.

Водоканал забезпечує населення і підприємства послугами водовідведення.

Потужність міських очисних споруд комунальної системи водовідведенн – 103 тис. м3/добу.

Протяжність каналізаційної мережі – 253 км

На мережах каналізації влаштовано близько 12 тисяч колодязів та камер.

Підприємство забезпечує роботи по експлуатації фонтанів міста Житомира. 

Водонапорная башня.Автор Магаз А. 2012 год. Построена в 1896 году по проекту Адам-Арнольд Карловича Енша . Памятник архитектуры 

Історична хроніка 

11 січня 1899 року комісія міської управи у складі Давидковського, Каленсього, Доманського, за участю інженерів Пальшау, Плотницького, Щегольського, та підприємця, інженера Лібровича прийняла від будівельників в особі П.Држевецького всі споруди водопроводу і зазначила, що "річний строк гарантії відносно надійності споруд вважати від 27 грудня 1898 року, тобто від дня повного закінчення його будівництва". Отже, днем народження житомирського водогону - з поправкою на різницю у 12 днів за новим стилем) слід вваждати 11 січня 1899 року.

Водогін було прокладлено від насосної станції на березі Тетерева (нині Набережна під Скелями) по Чуднівській до Соборного майдану, по Великій Бердичівській вулиці до лікарні, Старому бульвару до окружного суду ( нині Національний агроуніверситет), по Садовій (нині Івана Кочерги) та Московській вулиці до Іларіонівської (нині Котовського), по Київськіій до Московської, по Великій Вільській (нині вул.Перемоги), до Маловільської (нині Ольжича), а також по Старожандармській (нині частина Пушкінської від вул.Петровського до Старого бульвару), по Театральній і Кафедральній.

Початкова потужність Житомирського водогону складала 500 кубометрів води на добу. Довжина перших водогінних магістралей міста була незначною - лише близько 2,34 кілометра. На початку лютого 1898 року газета "Волинь" констатувала: " тиск води спостерігався достатньо сильним, вода била фонтаном, але була дуже брудною" (очмсні фільтри на той час не працювали).

Водонапірну вежу на вул.Пушкінській було введено в дію у грудні 1898 р.

З досліджень Г.П.Мокрицького.