Спочатку було кохання, а потім – кримінал

   16 квітня Житомирський апеляційний суд розглядатиме кримінальну справу Наталії Прищепи. Про історію боротьби Наталі з колишнім коханцем, батьком її сина  - сільським  головою  с. Поліське Андрієм  Степанчуком знає вся країна  (безліч ЗМІ піднімали дану тему).

        Особисто я не хочу займати нічию позицію, щось домислювати та вигадувати. Мені однаковою мірою жаль законної дружини Андрія Степанчука, бо мати такого чоловіка нікому не побажаєш. І жаль Наталю, у якої на руках двоє маленьких дітей та "свіжа" кримінальна справа.

   З даним конфліктом  пропоную ознайомитися з вуст самої жінки, яка звернулася до мене за допомогою.

«Батько мого сина Андрія відмовився приймати участь у вихованні дитини, тому я звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. Це йому не сподобалось, оскільки він працює на посаді сільського голови і йому соромно в очах односельців бути «аліментником», до того ж він має ЗАКОННУ дружину у своєму селі, а я була його…коханкою…

Проте наш син їм визнаний офіційно, про що свідчить запис у свідоцтві про народження. Він почав мені погрожувати, що якщо я не відмовлюсь від судового позову, то він (звати його Степанчук Андрій) вчинить наді мною розправу за допомогою своїх впливових друзів. Від аліментів я відмовитись не могла, бо виховувати двох дітей мені просто не сила з матеріальної сторони…Тож Степанчук не забарився із втіленням своїх погроз у дійсність.

  А саме, проти мене було сфабриковано кримінальну справу за ст.. 296, ч.1 КК України  нібито за побиття законної дружини Степанчука. 

Степанчук погрожував, що запроторить мене за грати, і це могло б статися, якби в ситуацію не втрутилися ЗМІ (відео ТСН).

  Проте, натиск з боку «друзів» Степанчука триває. Не зважаючи на те, що результати судово-медичної експертизи заперечують факт нанесення будь-яких тілесних ушкоджень «потерпілій», судом першої інстанції (Коростенським міським районним судом) 04.02.2013 року було винесено мені обвинувальний вирок, який ще не набув законної чинності та буде оскаржений в апеляційному суді Житомирської області. 
  

    Єдиною надією на відновлення справедливості вважаю надання публічного розголосу та оприлюднення моєї ситуації. Може зухвало порушувати законодавство та відверто зловживати службовим становищем «стражі порядку та правосуддя» не насміляться.

    А на разі, Степанчук продовжує хизуватися тим, що в нього вистачить фінансових можливостей та впливових знайомств аби завдати мені шкоди (Вже відомо які подарунки він зробив своїм друзям-помічникам ( багатьом впливовим в області посадовцям) http://verhovenstvo.com/view/894. 

   Досудове слідство та розгляд справи у суді було проведено однобоко та упереджено, про що свідчить безліч фактів, котрі було зазначено мною при підготовці апеляції. 

16.04.2013 року відбудеться розгляд справи в апеляційному суді Житомирської області. 
Прошу Вас не залишити без уваги моє звернення та підтримати мене у боротьбі за відновлення справедливості.

    Згодна, що ситуація моя не вигідна. На це в якійсь мірі і розраховував Степанчук та його поплічники: що посоромлюсь розповідати будь-кому, тим більше публічно висловлюватись. Не скажу, що мені приємна ця вся перипетія, проте подумавши скільки жінок мовчать і терплять несправедливість, бо бояться, що їх неправильно зрозуміють, вирішила не критися. Може, довідавшись про мою історію, «степанчуки» будуть думати, перш ніж так чинити, а жінки будуть обачнішими і менше довірятимуть таким «степанчукам».

   Щодо  «невпевненості» Степанчука: дитина ним визнана офіційно. Спочатку він дійсно допомагав грошима, а з листопада 2011 перестав. Я ще почекала, що совість в нього прокинеться, але ні…Тому аж в лютому 24 лютого 2012 року я подала на аліменти.

    Після його висловлювання на ТСН з приводу сумнівів щодо батьківства, я звернулась із заявою про позбавлення Степанчука батьківських прав. Мовляв, раз такий не впевнений, то й не треба! Хоча, знаю, що він так сказав тоді у сюжеті, аби в черговий раз зробити мені неприємно. 

  Проте, він всіляко опирається позбавленню батьківства. Тепер вигадує безглузді виправдання, мовляв я не дозволяю йому з сином спілкуватись, хоча це абсолютна неправда. Недавно навіть заяву написав до обласного УБОЗу про те, що я підшукую групу осіб та знаряддя для його вбивства…Хіба нормальний чоловік так чинитиме? 

    Дружина його телефонувала і говорила всякі непристойності про мого сина, такі ж речі говорила і по селу. Мені було прикро, що ображають мою дитину, хотілось покласти цьому край. Останньою краплею стала її заява до міліції про те, що я зводжу наклеп на її чоловіка твердженням про наявність спільної дитини. От і поїхала до неї, аби показати свідоцтво про народження та попросити їх припинити безглузді випади. 

    Щодо земельного питання: Степанчук ще відразу хизувався мені, що товаришує з начальником міліції, надав йому ласий шматок землі, тому зможе розправитись зі мною за допомогою відповідних структур. Отримавши рішення сільради ( скориставшись законом про доступ до публічної інформації), я впевнилась в тому, що й справді землю отримали особи, причетні до фабрикації.

   Суд виніс мені обвинувачу вальний вирок за КРИМІНАЛЬНОЮ справою і присудив штраф 8500. Крім того, що сума для мене космічна, то ще й з роботою біда: я держслужб овець, а державна служба не дозволяє займати посаду особі, що має кримінальну судимість.

   Розумієте, одне було, коли він розповідав, що шлюб втратив своєзначення і він живе здружиною в різних кімнатах, мовляв, скоро розлучиться і наша дитина це вагомий привід для нього почати нове життя. І зовсім інше, коли я дізналась, що він не збирається розлучатись. Не хотіла бути коханкою раз у нього в сім"ї все нормально.

   Страх - тваринна риса, я не мовчитиму. Кинути мене до в"язниці після публічного розголосу пікантних моментів справи їм буде важче, ніж зробити це тихцем...» 

Наталя Прищепа

R.S Я впевнена, що  ця історія матиме своє продовження. Використання службового становища в особистих цілях – злочин, за який треба нести покарання. Але у даній статті, я хотіла б звернути увагу на те, що у нашій країні виплати аліментів переважно здійснюються через суди.

   Адже конфлікт, як стверджує Наталя,  розпочався з виплати аліментів. Тобто чоловік «зробив дитину», а далі  - як прийдеться. Батьківської відповідальності гостро бракує – чи не в гендерній площині лежить це питання? Так само як і питання дітей, що народилися поза шлюбом та сім'єю, яким чи не з народження "добрі люди" нагадують, що вони байстрюки. Так само як і питання  всіляких коханців, у яких безглуздо  шукати жіноче щастя...