Хто прикриває «молочну та м’ясну мафію» на Житомирщині?

   Молочна та м’ясна мафія, що діє на теренах України та тероризує українське селянство – виникла не сьогодні та навіть не вчора. За роки незалежності вона значно зміцнилася, «виросла» і тепер стала настільки сильною, що здатна задушити в своїх обіймах українських селян.

   Не секрет, що у кожному регіоні є свій монополіст, що тримає цей ринок в залізних лещатах . Перш за все монополіст суворо контролює ціну – аби не перевищувала «критичної межі» - 2 гривні 50 коп. за літр. Саме стільки на думку власників молокопереробних підприємств варта праця селянина, для якого корова у переважній більшості єдиний прибуток. Аргументи залізні – молоко низької якості - з мухами та гноєм. Незрозуміло тільки, як з такою низькою якістю молока, власники молочних підприємств стають мільйонерами та потрапляють в рейтинг найбагатших людей країни.

  Якщо раніше монополісти боролися із своїми конкурентами, що наважувалися селянину дати трохи більше грошей (хоча б і на 10 копійок), шляхами погроз та іншими ознаками кримінальних дій, то відтепер їх діяльність ще й захищена певними законами. Добре пам’ятаю цей пост, що так гаряче був підтриманий фейсбук – спільнотою:



Я його зберегла на той випадок, аби подякувати даному народному депутатові за підтримку українського селянства. Але станом на сьогодні дякувати не має за що.

У квітні цього року село просто сколихнула новина про те, що прийшла доплата за молоко. Вперше в історії України людям мали доплатити аж по 1.50 коп. за літр молоко. Очікуваних грошей дочекалися не всі, лише один молокопереробник ( маловідоме підприємство з північного району Житомирщини) наважилося доплатити за половину квітня. Кажуть, це був його невдалий дебют, за який йому добряче перепало від монополіста. На тому виплати припинилися і, згідно із словами молокоприймальника, більше не очікуються.

Скажете на виконання закону не має грошей? Тоді навіщо його було ініціювати та втілювати в життя? Здається, я знаю відповідь. У сільській місцевості нині критична ситуації із оплатою за газ та світло. Нові тарифи – це відвертий геноцид селянства. Це ситуація коли люди віддають вдвічі більше ніж мають, коли бідні батьки замість того, аби купити одяг чи їжу дітям, сплачують втридорога за квитанції. Але є плюс – більшість людей претендують на субсидії.

Тож коли селяни почали звертатися за оформленням субсидій, у декларації про доходи вказували, як і має бути, реальний прибуток від молока - 2.50 грн за літр. Тільки от довідка з податкової містила зовсім інші цифри: 6 – 7 грн за літр. Спеціалісти з податкової кажуть, вибачте, нічого не можемо зробити, маємо декларацію про доходи молокопереробника, згідно якої ви, шановний, отримуєте за літр молока саме стільки 6 – 7 грн! Селянин кліпає очима та йде додому в роздумах, а чи не прийдеться йому потім за те молоко, повертати субсидію у подвійному розмірі.

Тож виходить гроші на дотації молокопереробникам таки є, а для селян їх не вистачає? Дуже сподіваюся на вичерпну відповідь - пояснення від автора даного законопроекту, а також чекаю на вашу плідну боротьбу з апетитами монополістів.

Тільки не потрібно розповідати про закриті ринки. «Росія закрила ринок і в нас не має ринків збуту». Вибачте, але хіба не час переорієнтовуватися на Європу, задля якої ви налаштовували людей на боротьбу? Якщо молоко низької якості - підвищуйте якість, хто ж заважає? До речі, минула влада («злочинна») доволі успішно боролася з низькою якістю молока - для цього існувала цільова програма з відшкодування витрат на закупівлю доїльних апаратів. Це не вигадка, мої батьки дійсно за цією програмою отримали 4000 грн, всього дише пред’явивши чек. Існувала ще одна програма по підтримці поголів’я молодняка, за якою також можна було отримати селянину фінансову підтримку.

Звісно, зараз ці програми не діють – кажуть, нібито не має коштів, хоча проблема у тому, що ні держава, ні законодавці абсолютно не зацікавлені у розвитку сільських територій. Сьогодні по суті, селяни залишилися віч – на- віч зі своїми проблемами, що криються у зговорі молочних та м’ясних виробників, які за безцінь скуповують у них молоко та м'ясо. Нагадаю, що на сільських територіях нині проживає третина населення України, уявіть які прибутки мають кілька десятків монополістів.

Ринок м’яса – також повністю корумпований, тут діє зговір м’ясників з державними контролюючими органами, що мають впливати на ціну, а насправді на все закривають очі. Наприклад, Любар – це районний центр, який славиться ринком сала та м’яса. Кілька місцевих підприємців повністю контролюють цей ринок, де ціна за 1 кг живої ваги вдвічі, а той втричі занижена від ринкової. В результаті селянин, які приїздить базар здавати худобу, яку він глядів кілька років, не має вибору, він здає її за безцінь, за ціну, яку встановлюють та регулюють бандити. І така ситуація типова по Україні, не розумію тільки навіщо держава утримує купу контролюючих органів, коли у нас можна купити все, починаючи від підробленої санітарної довідки про якість м’яса до повного контролю над збутом продукції.

Сільськогосподарський ринок зараз потребує негайного втручання та підтримки з боку держави. Це відновлення всіх програм, які існували для розвитку аграрного сектору. Це рішуча боротьба з монополістами - олігархами, які душать українське селянство, наживаючись на них. Незрозуміло куди поділися наші «захиснички села» – партії, що створюються під вибори і використовують проблеми селян задля своєї агітації та піару?

Окремо варто сказати про депутатів Житомирської обласної ради, адже це люди, які мають не лише озвучувати проблеми своїх виборців, а й захищати їх права реальними справами. Селянам, крім партійних розборок нічого не чути про їх діяльність. Житомирщина – аграрна область, на ній проживає мільйон працьовитих людей, які заслуговують на гідне життя. Чому депутати багатьох обласних рад, зокрема Вінниччини, хоча б спромоглися направити лист до керівництва країни з проханням переглянути комунальні тарифи для населення, а наші мовчать? Інші пріоритети чи у нас тарифи нижчі чим у Вінниці, Чернівцях?

Мабуть, справа у людях, які очолюють регіон, які є представниками народу, та на жаль, демонструють повну байдужість до проблем свого краю. Дякую! Слава Україні!