“Стокгольмський синдром” як помаранчеві владу ділять. Або як битий не битого везе.

7 квітня 2005 року була створена Політична рада Житомирської області.

До складу Політичної ради ввійшли: голова Житомирської обласної державної адміністрації, керівники Житомирських обласних організацій політичних партій України, які взяли участь у президентській виборчій кампанії на підтримку Віктора Ющенка, партій блоку "Наша Україна", блок партій БЮТ , Соціалістичної партії України, партії промисловців і підприємців України, ВО "Свобода".

Серед основних напрямів діяльності Політради - висловлення та узгодження позицій політичних сил області, погодження їх з керівництвом обласної державної адміністрації, вироблення спільних пропозицій та механізмів ; внесення і узгодження політичними силами пропозицій з кадрових питань в органах виконавчої влади.

Кучмізм вже був позаду, здавалось, ось нарешті настане нове життя .За плечима вже була помаранчева революція з обіцянками про зміну влади. Майдани опустіли . В столиці на прес конференціях Ющенко та Юлія Тимошенко розповідали, що вже готові до змін, мовляв на роботу будуть брати молодь з так званим “європейським мисленням та баченням”, людей які вчора закінчили в Європі ВНЗ.

Головою ОДА був призначений відповідальний за отримання письмових пропозицій від політичних партій, на той час заступник начальника обласного управління зовнішньої політики Ігор Старинець.

Тому Житомирська обласна організація Всеукраїнського об’єднання “Свобода” на протязі тижня підготувала звернення до пана Жебрівського . В якому зокрема ми наголошували на зміну комуно - кучмістів які перебували на високих посадах в ОДА. Ми пропонували губернатору змінити всіх в плоть до прибиральниці, бо кожен з них знає, як які двері відкриваються, скільки і кому в яку руку потрібно давати, бо всі вони пов’язані . Ми запропонували брати на стажування молодь, яка буквально вчора закінчила ВНЗ із свіжим знанням та бажанням змінити Україну. Розуміючи що досвіду роботи немає , для початку нехай молодий чоловік побув з півроку заступником начальника управління чи відділу, а потім змінив би того комуно - кучміста . Такий лист- пропозицію я особисто передав з рук в руки Ігорю Старинцю.

Не пройшло і тижня, як в обласній державній адміністрації почали “святкувати” звільнення Ігоря Рафальського з посади заступника голови ОДА. Так один із наближених до Жебрівського мені сказав все списали ми мов Рафальського в архів. Я не зрозумів і перепитав що зробили ? А він і каже ну ми зняли ( з гордістю ) та запропонували посаду в Житомирському обласному архіві. Цікаво виходить - вони значить зняли, але дали зовсім не останню посаду в області. Тепер від цієї людини залежить, як будуть зберігатися архівні документи. Я тоді і кажу ні, так справи не роблять. Якщо звільняти то звільняти, а якщо міняти місцями то це кумедно. Такий собі “стокгольмський синдром” ( після звільнення, заручник з трепетом ставиться до терориста ) але кадровий та політичний . Помаранчеві настільки звикли до комуно – кучмістів, що коли взяли владу в країні то почали або залишати кучмістів на посадах або міняти їх місцями.

А згодом я на майдані Соборному по обіді зустрів Ігоря Старинця, іронія долі виявляється, що він був звільнений незабаром після того, як отримав листа від Житомирської обласної організації Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Він мені і каже ну що, добились, що хотіли мене звільнили. Через півроку Старинець опинився в списку кандидатів до міської ради від БЮТу і з приходом до міської ради він стає заступником мера з гуманітарних питань. Ось і виявлятьєся черговий раз вони міняють місцями тих кучмістів.

І тоді я пригадав казку про лисицю ( до речі кольором теж помаранчеву ) як битий не битого везе…