Англійський Донбас

1:0. Такий результат матчу між Англією і Україною. Можна лише уявити, скільки лайки у зв'язку з цим лунало біля телевізорів, а ще більше на розкішній Донбас-Арені. 48700 людей були свідками того, як ми 'прос..и' перемогу (скромно цитую фанів).

Навіть мій колега з Англії Пол теж вболівав за нас. Ми були у його фан-зоні. Англійці, хоч і меншість, класно вболівали за своїх. Разів 10 співали гімн, до слова, тримаючи руки догори. Від їхніх вигуків England бриніло у вухах. Все-таки відчувається рівень... Реально круті фани.

З нашими попри прогнози не заривалися. Було одне чудо при вході у стадіон, яке вищало Russia в обличчя англійця, а той дивився на нього, як на психа))) Біля мене стояв англієць, який додумався покурити. Мабуть, профі, бо повз стюарта (а ми сиділи недалеко від воріт) викурив цигарок п'ять.

 Позаду нас було кілька українців і треба було бачити, як Пол підтримував нашого хлопчика, який ледь не плакав у кінці матчу. Маленька надія до того була, коли на табло показали, що шведи обіграли французів. Але не судилося...

P. S. У фан-зоні найдорожчими були англійські сувеніри. 100 баксів за їхню футболку, а 300 грн. - за нашу.