Мурчикова наука

У моєї мами є приятелька Інна, чий чоловік-бородань Василь інколи буває тверезим. Періодично Василь практикував батьківські педагогічні здібності, правда, не з рідним сином, а котом Мурчиком.

Так, він навчив Мурчика робити «баран-буц», і вони легенько били один одного лобами наче малі діти. Також кіт вимовляв по-своєму слово «мама» - «мау-мау» на відміну від природного «няв».

Якось налиганому Василю після чергового «баран-буца» здалося, що кіт надто сильно штовхнув. Згріб з люттю і жбурнув об стіну. Відтоді кіт став обережнішим до свого господаря.

Прикрий випадок став для Мурчика повчальним. Будучи у квартирі, кіт вираховував стан сп’яніння Василя по тому, як ключ повертався у замковій щілині. Кіт уважно прислухався до обертів ще до відчинення дверей. Якщо Василь дуже п’яний, кіт шпарко тікав під диван, напідпитку – сидів біля тумбочки і не виходив, тверезий – ішов назустріч. Зі схованки не вилазив доти, поки Василь не засне.

Василь, втративши Мурчика, не зробив висновків. Він продовжує знущатися і кепкувати над дружиною. Гаркнув: «Ти – стара шкапа, яка нікому не потрібна». Нещодавно у тролейбусі хлопчина поступився йому місцем, звертаючись: «Сідайте, дідусю». Інна тим часом стояла поруч і посміхалася…