Ничто человеческое нам не чуждо!

Про ходу та повадки мера Житомира Віри Шелудченко вже ходять легенди. Її запам’ятали навіть на 5 каналі, коли запросили на телепередачу “VIP-жінка” кілька років тому. Мені подзвонив співробітник каналу і десять хвилин обговорював, як у прямому ефірі Шелудченко чухала коліна. Хоча, може, у неї була сверблячка.

Коли вона піднімається сходинками до президії у сесійній залі, ніхто не втримується від в’їдливої посмішки, навіть її соратники. У зв’язку з цим в народі з’явилися колоритні прізвиська.

Окремий пункт стосується одягу.

Я зовсім не дизайнер і не критик моди, але відчуваю естетичний аспект того, що носить людина. Мера оточують далеко не дурні люди, яким більш властиво підлещуватися, а не радити. Тому вони й заплющують очі на зовнішню оболонку Шелудченко, хоча варто було б робити навпаки. Мені здається, що великий горошок і гламурні мережива не зовсім личать Тимофіївні. Але звісно це її особиста справа.

Та чи не найбільш показовою щодо людини є її мовлення. Ходять чутки, що Віра Тимофіївна не проти у закритому колі “загнути” мата. Подейкують, через таке “миле” спілкування звільнився один із працівників виконкому. Це, звісно, чутки, але й вони мають право на існування.

Якось знайомі кияни побували у товаристві Шелудченко в неформальній обстановці. Визнали, що її комунікабельність на рівні з чоловіками. Вони були вражені тим, як мер поводилася за столом і закликала хильнути. Просто так, не за Житомир.