А ти за кого?

Виборча кампанія у нашому місті знаходиться в безпосередньому розпалі і набирає все більше обертів.

Сьогодні ми вже знаємо основний список претендів на посаду міського голови. Особливих несподіванок, як і очікувалось, у ньому немає: клони Шелудченко і Развадовського через декілька днів після подання документів на реєстрацію зазнали поразки.

Технічний кандидат Дебоя – Коцюбко достроково знявся з перегонів, вочевидь погодившись на якусь із вигідних для себе пропозицій, розуміючи, що головне крісло йому точно не світить. А от щодо цікавих фактів, пов’язаних безпосередньо з іншими кандидатами маємо вдосдаль.

Насамперед - це Микола Савенко, який оголосив про початок дебетів, але нікого особисто не запрошував та не вказував час та місце їх проведення. Ще є колишній пожежник Антонюк та лісник Микола Тимошенко які так і залишаться у пам’яті мешканців лише гарними працівниками.

Щодо нині діючого міського голови Віри Шелудченко, то в своїх попередніх статтях я давав оцінку її діям. Звичайно, окрему увагу варто звернути на загальноміську толоку проведену 16 жовтня, якою вона намагалась очистити місто, судячи з усього від свого ж господарювання. Також Шелудченко зайняла гідну сходинку в історії Житомира і за це від вдячних житомирян, фонтан на Майдані Соборному тепер носить назву на її честь – "Вірині сльози”.

Загалом, сьогодні у суспільстві, не в останню чергу за допомогою продажних та підконтрольних ЗМІ, відбувається провокування неспокою та тривожності, формується високий рівень переконуваності, знищуються індивідуальні точки зору шляхом нескінченного тиражування одноманітних суджень про різних кандидатів, які немов месії,яких чекали, рятуватимуть Житомир.

А насправді історія вже дала їм свою оцінку і назву – варяги. Але проблема в тому, що ми їх сюди не кликали і не наймали. В першу чергу – це Михайло Заславський із своїми майже фантастичними соціальними програмами. Для декого це вже звична передвиборча гречка, тільки з іншою підливою. Наступним у цьому "варязькому” списку Сидір Кізін – нині голова ЖОО ВО "Свободи”, який є киянином.

На жаль, все ще доводиться зустрічати наївних людей, які вірять в те, що в сучасних реаліях можуть існувати окремі політичні суб’єкти, які за своєю внутрішньою природою є "хорошими”. Ба більше, "патріотично” налаштованими. Що таємно "поділяють” цінності боротьби за соціальну та національну справедливість, проте з глибинних стратегічних міркувань не можуть їх підтримувати публічно. До таких насамперед можемо віднести Віталія Мельничука – першого демократичного міського голову, ще одного киянина, кандидата від славнозвісного "помаранчевого” Жебрівського. Як бачимо, у політичному та громадському житті міста протягом останніх років він був повністю відсутнім. А по чому ще, окрім реальних справ можна оцінювати людину, яка претендує на найвищу управлінську посаду?

Наступним є депутат міської ради Геннадій Зубко, такий собі спортсмен-перебіжчик. Пройшовши за квотою Нашої України цей чолов’яга за останній рік змінив вже декілька партій: з Нашої України - до Єдиного Центру та до Фронту змін – таким був його маршрут марафону. При ньому ФОК та кінотеатр "Україна” були віддані в приватні руки, роздавалися сінокоси в районі голови Чацького, Житомирський телеграф на Майдані Перемоги.

Особисто я голосуватиму на цих виборах за Руслана Коцюбинського, якого знаю безпосередньо. Він одиннадцять років в політиці та півроку в громадському житті Житомира. Щоденно користується принципом Честі, Віри та Ідеї. Це єдиний кандидат, який нікому нічого не обіцяє, а на практиці, в щоденній боротьби доводить, що в наших силах змінити місто.

Всі решта кандидатів взагалі не заслуговують на увагу, будучи чи то технічними чи просто клоунами політичного жанру.

[audio]http://vkontakte.ru/gsearch.php?section=audio&c[q]=%D0%F3%F1%EB%E0%ED%20%CA%EE%F6%FE%E1%E8%ED%F1%FC%EA%E8%E9[/audio]