29 січня стане державним святом у соціал-національній Україні

Чим вищий п’єдестал побудуємо для тих, що стали символом наших визвольних змагань, тим далі падатиме роз’яснююче світло від цього символу.
Олена Теліга

На календарі невпинно наближається день – 29 січня. Що він означає для пересічного українця? Майже нічого: черговий вихідний суботній день року, який більшість проведе у своєму комфортному маленькому світі, обмеженому родинному колі, друзями. Цей день, певно, не викличе в них почуття гордості за тих, що зимового ранку 1918 року стали на захист Української держави від московсько-більшовицької навали.

За часів нинішньої влади про цей день навіть ніхто не згадує, натомість ліквідовують Інститут національної пам’яті та ведуть боротьбу з українцями всіма можливими засобами, а останні продовжують перебувати у сні.

Минула влада подавала крутянців як символ національної трагедії і безпечності, називали їх дітьми й повсякчас намагалася применшити їхню звитягу, подаючи героїчний чин, як щось неусвідомлене та агоністичне. Як можемо бачити, така політика дала свої результати. Сьогодні активно насаджується міф про те, що ніби-то «один в полі не воїн», задля того, аби пасіонарії не змогли запалити масу та здійняти хвилю праведного народного гніву.

У минулому столітті, в такі самі зимові дні під впливом демагогічних більшовицьких гасел ширилася анархія, грабувалися фабрики, заводи, хлібні запаси, маси дезертирів які полишали фронт, розоряли села. А кривавий шлях вів завойовницьку армію Муравйова на Київ, у саме серце країни, яку пацифістська Центральна Рада кинула напризволяще, роззброївши військо та саботувавши процеси створення армії.

«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну росісько-«більшовицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись у дуже скрутному стані[...] Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим. Треба кинути на цей час науку та буденну працю і одною дружньою лавою, як було з початку революції, стати на оборону прав українського народу...», - саме таке звернення до українського студентства опублікувала газета «Нова Рада», підписане Українською фракцією центру Університету св. Володимира.

29 січня 1918 року бійці Студентського куреня на чолі з сотником Омельченком зайняли оборону обабіч залізниці поблизу станції Крути між Бахмачем і Ніжином. Вони 5 годин стримували загони петроградських і московських червоногвардійців і матросів Балтійського флоту. Українська молодь не розгубилася і не злякалася в той складний історичний момент, проявивши рішучість, мужність, жертовність та самопосвяту.

День пам’яті Героїв Крут не має бути поминальним, а перш за все святом національної гордості, честі, віри та ідеї. Він є тим днем, з якого почалися перемоги української нації у ХХ столітті, адже через 11 років після тих подій була створена Організація Українських Націоналістів, яка продовжила славетну боротьбу українців за соціальне та національне визволення. Тому ми, українські соціал-націоналісти, домагатимемося того, щоби в Україні 29 січня було державним святом.