Живой Журнал

Живой Журнал - обзор блогосферы и соцсетей.
Сегодня: Понедельник, 23 Мая 2022    22:59:19
Живой Журнал » Статьи » Авторская колонка » Іван Саюк »

Історія української народної пісні

Автор Іван Саюк

Іван Саюк

все статьи автора

В кожного з нас є улюблені пісні, багато хто їх слухає чи наспівує, особливо не задумуючись над змістом, особливо якщо йдеться про народні. Історія виникнення деяких пісень містить великі таємниці, які сьогодні мало хто наважується для себе відкривати, а даремно, бо і тут не обійшлось за Франковим без писка жида.  

Всім з нас добре відома пісня «Їхали козаки із Дону додому». Але мало хто знає її автентичний варіант, далі пропоную Вашій увазі історію пана Пилипа:

У кінці 60-х я вчився в школі у старших класах і був членом історичного гуртка. Олексій Петрович Півненко, наш керівник, давав гуртківцям завдання, зокрема, опитувати старших людей, які б розповіли про історію селища довоєнних, повоєнних років та часів німецької окупації. Мені доручили взяти інформацію в Низького Івана Канидійовича. Вчитель сказав:

– Дід специфічний, може й матюком укрити. Але цінний експонат. Спробуй розговорити його.

Вже не пригадую, що конкретно я повинен був у діда розпитати про селище. Та це й не так важливо. Бо запам'яталася мені та зустріч із інших причин.

Іван Канидійович жив недалечко від залізничної платформи «Осетрівка». Знаючи розклад руху електричок, він зазвичай виходив до платформи, де збиралися люди й розважав їх своїми розповідями. Зізнаюся, що й сам я через кілька років, коли їздив електричкою на роботу в місто, зумисне приходив сюди раніше, щоб послухати дідові теревені. А того осіннього дня (було це в суботу чи неділю – не пам'ятаю, але то був точно вихідний день) застав я діда Канидія на залізничній платформі в оточенні кількох людей, котрі весело реагували на його оповідки. Дочекавшись, поки слухачі сіли в електричку, підходжу до Івана Канидійовича з наміром розговорити його. А дід наче не бачить і не чує мене, а прислухається до співу, що звучить десь на верхній вулиці – там, певно, весілля гуляло. Так ось, дід, дослухаючись, нервово зауважував на адресу співців:

«От, придурки – не козаки, а турки. Думають, що співають, а самі на себе г...но виливають... Чортові співаки, лижуть жидівські с...ки!» і т.д.

 Я геть зовсім не розумів, чому Канидій так оцінював почуте (а співали пісню «Їхали козаки із Дону додому»), але мені було смішно й разом із тим цікаво. І я, стримуючи сміх, щоб не розсердити діда, дослухався до його коментарів. І з тих коментарів виходило, що з Дону додому їхали не козаки, а хозари, які й прив'язали Галю до сосни косами, підпаливши сосну ізгори донизу. А «Козаки почули, до лісу майнули, жидів порубали – Галю врятували».

 Щиро зізнатися, тоді я не знав як сприймати таке відкриття, та й не дуже цим переймався. Хоч сумнів у мені дід посіяв. І по тій розмові кожного разу, коли десь на гулянках чи з телерадіоефіру чув цю пісню, згадував Канидія й дивувався: як могли козаки таке вчинити з дівчиною та й чи міг народ про це пісню створити?

 На початку 90-х років у Києві мені випало познайомитися з краєзнавцем Михайлом Молявком, який виявився дуже цікавим співрозмовником, знавцем маловідомих сторінок із історії столиці. Він передав мені для публікації в газеті «Світло Оріяни» (я був тоді редактором цього видання) якийсь матеріал у пакеті. Вже вдома, ознайомившись із дописом, згадав діда Канидія, бо те, про що писав київський краєзнавець і що я колись чув од діда співпадало, як мовиться, на всі сто. Мова про пісню «Їхали козаки...»

 Отже автентичний, тобто первісний текст цієї пісні, за свідченням Івана Канидійовича Низького й Михайла Молявка звучав так:

 Їхали хозари

Із Дону додому,

 Умовляли Галю

 Їхати з собою:

 «Їдем, Галю, з нами –

 Мудрими жидами,

 Буде тобі краще

 Як в рідної мами».

 Не слухає батька

 Галя молодая,

 До жидів на воза

 Весело сідає.

 Ті ж повезли Галю

 Курними шляхами,

 Крутими ярами,

 Темними лісами.

 Розпинали Галю

 Масними руками,

 Прив'язали бідну

 До сосни косами.

 Попід ноги Галі

 Накидали хмизу,

 Підпалили сосну

 Ізгори донизу.

 Сосна догоряє,

 Галя промовляє:

 «Ой, хто мене чує –

 Нехай порятує!».

 Козаки почули,

 До лісу майнули,

 Жидів порубали,

 Галю врятували.

 Ой, хто дочок має,

 Нехай научає,

 З хтивими жидами

 Шляхом не пускає.

 

Ось така була пісня. Так її співали в українських селах до 30-х років ХХ століття.

 Михайло Молявко у своїх роздумах пише так: «У цьому тексті були ще куплети, які, за нашим українським звичаєм, не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про всі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і, на жаль, не запам'ятав. Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст, і заборонив нам співати її, пом'янувши дядька Гордія, якого не врятувало посилання на те, що так співає народ. Чекіст Ося Лівшиць сказав, що за такі пісні «ЧК пєрєстрєляєт вєсь етот народ». Пісні про козаків, як і саме козацтво, нищилися комуністичним режимом особливо ретельно. Щоб і духу козацького на цій землі не лишилося. Лише в 1936 році, коли деякі активісти-чекісти, серед них і О. Лівшиць, були самі загнані в енкаведистські підвали на заслужену собачу смерть, а слово «козак» перестало вживатися владою як синонім слова «контра», разом з піснями, переробленими «народними поетами» на новий лад, відредаговану пісню під назвою «Їхали козаки» було «повернено» українцям краснознамьонним хором Москви.

 


Іван Саюк | 02 Февраля 2013 | Просмотров: 16351
Редакция "Журнала Житомира" может не разделять точку зрения автора статьи
и ответственности за содержание материала не несет.
Комментариев: 8
Мамулька
1 Елена (Мамулька)   • 14:10:16, 07 Февраля 2013 [Материал]

А мне интуитивно всегда казалось, что где-то в этой песне подвох... Теперь всё стало на свои места. Спасибо, интересная информация.
Юрко
2 Юрій Градовський (Юрко)   • 13:51:02, 09 Февраля 2013 [Материал]

Іване, Ви не знайомі з паном Гарієм Макаренком?
Іван
3 Саюк (Іван)   • 02:17:54, 11 Февраля 2013 [Материал]

Ні, не знайомий.
Юрко
4 Юрій Градовський (Юрко)   • 17:02:00, 11 Февраля 2013 [Материал]

Познайомтесь - Вам буде цікаво.
Hoakina
5 Марина (Hoakina)   • 17:42:14, 11 Февраля 2013 [Материал]

Вот сподвигните Вы меня на научные изыскания. Козак и всё связанное с козаками было идеализировано в первой половине 19 столетия в связи с появлением в Украине романтизма. Писатели, следуя велению сердца и эстетике романтизма мифологизировали историю. Это часть становления нации. Но есть и другой взгляд. Почитайте Панька Кулиша, он очень предвзят, но есть у него и здравое мнение - козаки здавна колотили свитом. У Шевченко тоже есть развенчательные реплики про излишнюю идеализацию козацтва. Нужно разделять исторические и мифологические аспекты. Но народ всё-равно реагировал. И случаи похищения девушек были. Кулиш описывает это в "Черной раде". Ему тоже трудно поверить?
Іван
6 Саюк (Іван)   • 18:08:43, 11 Февраля 2013 [Материал]

У більшій мірі з Вами погоджуюсь. Проте випадки викрадення дівчат не були масові. а тим більше такими що могли вплинути на народну творчість. Тут йдеться насамперед про історію виникнення пісні. Яку ніхто не знає і дотепер.
Під час голодомору також були випадки людожерства, проте більшість українців боролися, в тому числі зі зброєю в руках. ніколи не дозволяючи собі подібного. Тож у питанні голодомору також присутній викревлений контекст його розуміння та у певних питаннях спостерігається підміна понять або ж свідоме ігнорування історичних фактів.
В історії і дотепер багато білих плям, тож дана стаття покликана насамперед викликати в читача бажання задуматись та зробити свої висновки.
Hoakina
7 Марина (Hoakina)   • 20:07:35, 11 Февраля 2013 [Материал]

Своей цели Вы достигли.
Іван
8 Саюк (Іван)   • 20:58:45, 12 Февраля 2013 [Материал]

Шановний, можливо у вас шизофренія? яка ще свобода, ви хоча б розумієте про що говорите?

Обратите внимание:


Читайте ЖЖ.инфо