ЖЖ інфо » Статті » Авторская колонка » Людмила Харчук |
Людмила Харчуквсе статьи автора |
Рухатися, боротися, долати - лише так може існувати життя. Живильне середовище для людини - цікавість, азарт гри, авантюризм, здоровий страх і постійний пошук нового. Будь-яка зупинка - смерті подібна. Вона гальмує біохімічні процеси в організмі, труїть клітки токсинами апатії, отрутою туги. Зупинилась, втратила інтерес - пропала! Депресія схопить душу в свої клейкі лапки, павуком висмокче кров, що загнила. Всю, до останньої краплі. Тому вона йшла, напролом, наперекосяк, всупереч логіці, своїми силами створюючи неймовірні проблеми, долаючи їх, встигала створити нові.
І тут вона була навзводі. Думки із шаленою швидкістю поїзда - експреса проносились в її голові, часом зупиняючись на найяскравіших подіях життя. Картини, обличчя, пейзажі, образи, місця і фотографії зминались, тіснились, кришились, і знову зминались, роздрібнювались і танули, воскрешаючи вже наступні спогади.
Однак вона не була ангелом. Знала і смак гіркої зради, і солодкої помсти. Знала і нудотний смак покаяння, і пекучий смак алкоголю, який розчиняє і вину, і біль, і розкаяння. Знала і аморфну порожнечу диявольського зілля, дим якого убиває розум і відчуття. Але найсолодшим і найприємнішим для неї був смак ризику. Всім, що було в неї в активі, вона завдячує ризику - нагороди, і перемоги і поразки, вона дбайливо складала в скриньку дорогоцінного досвіду.
І ... ось залишилось останнє непройдене випробування, останній відтінок смаку, який вона ще не спробувала. Один крок залишився. Револьвер вже заряджений, барабан розкручений. Фортуна, хитро прищурившись, чекає, чи вистачить в неї духу натиснути на курок. Дама з сивим волоссям, вся в білому, обійнявши косу, стояла ледь похитуючись, скалила свої жовті зуби, розмірковуючи, чи перепаде їй сьогодні здобич чи ні.
- А о чём говорил?
- Я не понял...