Губернатор Житомирской области Юрий Забела дал интервью. ФОТО

Житомирському губернатору краватки купує дружина


Які три найбільших проблеми регіону стали очевидними після перших днів роботи?

Перш за все це комунальні проблеми обласного центру, зокрема – підключення будинків до опалення. Адже не в усіх будинках обласного центру зараз тепло. В деяких котельнях тільки розпочалися ремонтні роботи, хоча вони мали вже давно закінчитися. Друга проблема – більше двох тисяч підприємств, які працюють на території Житомирщини, зареєстровані в Києві або інших містах. Я намагатимуся переконати керівників підприємств перереєструватися в Житомирі, щоб поповнити місцевий бюджет.

В мене вже є досвід такої співпраці на попередній посаді. Також зосереджу свою увагу на забезпеченні медичних та освітніх закладів області найнеобхіднішим.


Як Ви ставитесь до висловлення недовіри житомирських НУНСистів голові облдержадміністрації?

Я спробую згуртувати і знайти спільну мову із усіма, не залежно від політичних кольорів. Є Указ Президента і особисті амбіції опонентів тут неприпустимі. Всі спірні питання треба вирішувати за столом переговорів.


Що б ви хотіли сказати житомирянам, на скільки Ви доступний їм як посадовець?

Я відкритий для людей, які приходять з конкретними пропозиціями. Я завжди радий їм допомогти і підтримати.


Враження від Житомира: плюси і мінуси?

Житомирщина – моя батьківщина. Я добре знаю Житомир, тут живуть багато моїх родичів. Крім того, 20 років тому я закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут. Але на жаль, не можу сказати, що з того часу місто дуже змінилося.


Що Ви принесли з собою з попереднього кабінету?

Майже всі вазони, які бачите в кабінеті, я привіз з попереднього місця роботи.


Ким працює дружина, чим займаються діти?

Дружина, Людмила Володимирівна вже 14 років працює керівником апарату Макарівської районної ради. Син Володимир – студент 2-го курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Шевченка. Донька Ірина теж навчається в цьому закладі, але на першому курсі інституту міжнародних відносин. Хоча в доньки є хороші математичні здібності, я хотів, щоб її професія була пов’язана з точними науками. Але діти самі вибирали майбутню професію, ми з дружиною підтримали їх у цьому. В мене ще жива мама, вона зараз проживає в Новограді-Волинському. Коли їжджу додому завжди привожу їй продукти і подарунки.


Яке Ваше хобі?

Я – мисливець. Не важливо чи вполюю якусь здобич, найбільше задоволення я отримую від спілкування з природою. Найбільший звір, якого мені вдалося вполювати – дикий кабан. Найчастіше на полювання їжджу з друзями.


Скільки у Вас костюмів?

Не знаю скільки їх є, але точно більше десяти. Я завжди купую костюми разом із дружиною. Вона сама вибирає краватки і парфуми, бо дуже добре знає мої смаки та вподобання. Ми з нею знайомі ще зі школи, а почали зустрічатися в Житомирі, коли навчалися в інституті.


Коли заробили свої перші гроші?

Перші гроші я заробив ще школярем. Я з багатодітної сім’ї, нас у мами п'ятеро, батько працював бригадиром на хмелю, а мати – різноробочою. Перед канікулами вони домовлялися, щоб нас взяли на роботу в радгосп. Там я і заробляв свої перші гроші, правда завжди віддавав їх мамі. Моя робота була нескладна – перед тим як трактор оборював ділянку, де ріс хміль, я закривав паростки щитами, аби їх не засипало землею. Восени ми збирали хміль та здавали його – по 20 копійок за кілограм.


Яка Ваша настільна книга?

Якось мені друзі подарували книгу Роберта Гріна „48 законів влади”, я часто перечитую її. Беру для себе цікаві приклади з життя керівників іншої епохи. Цю книгу не можливо раз прочитати і все, до неї хочеться повернутися.


На сам кінець анекдот для читачів, який перший спадає вам на думку

Українець знайшов глечик, потер його і звідти вилетів джин: "Я можу виконати будь-яке твоє бажання, але у твого сусіда буде вдвічі більше того, що ти забажаєш". Українець цілу ніч думав, щоб таке попросити у джина. А вранці каже до нього: „Виколи мені одне око”... Я дуже хочу, щоб українці не були заздрісними і завжди тішилися успіхами інших.