Базар в Житомире против науки

Відомий кожному з Біблії сюжет про торговців у храмі, немов вкотре нагадуючи про актуальність цієї вічної книги, нині повторюється в Житомирі, де міська влада вирішила відкрити ще один базар якраз навпроти Житомирського державного університету ім. І. Франка у самісінькому центрі житлового кварталу, що фактично вже давно став студентським містечком. Адже саме тут компактно розміщено п'ять великих студентських гуртожитків, в яких проживають близько двох тисяч студентів лише університету, не рахуючи вихованців місцевого автодорожнього коледжу, училища культури і мистецтв ім. І. Огієнка. Поруч охайне університетське містечко з навчальними корпусами, бібліотекою, студентським центром культури та дозвілля, а також Житомирський інститут медсестринства.

До речі, у кварталі, де планується збудувати ринок, розташована імпозантна будівля апеляційного суду в Житомирській області, проектний інститут та... пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, що більш ніж яскраво і наочно демонструє повагу міської влади не лише до храму науки, а й судової влади і навіть наших національних святинь.

Міська громада - в одній особі?

Судячи з усього, добре це усвідомлюють і в мерії, бо про доленосне для майбуття студентського містечка рішення безпосередньо зацікавлена сторона - керівництво Житомирського держуніверситету дізналось лише тоді, коли "забудовники" вже отримали дозвіл на виконання будівельних робіт і почали зносити дерева на місці майбутнього ринку чи, точніше, "сучасного комунального (виділено авторами) тимчасового універсального торговельного комплексу об'єктів дрібнороздрібної мережі".

Саме так визначив юридичний статус і цільове призначення споруджуваного об'єкта у своїй відповіді на наш запит заступник міського голови Житомира І. Гундич. Крім того, у листі, підписаному ним, повідомлялося, що "вирішення питання підтримане міською громадою, депутатським корпусом та виконкомом міської ради. А також з цього приводу проведено громадське обговорення в засобах масової інформації та зустріч представників міської влади зі студентами державного університету ім. І. Франка".

Наведена вище цитата досить об'ємна, але вкрай потрібна для розуміння як ставлення міської влади Житомира до місцевої громади, так і справжньої суті конфлікту. Бо хоча згадувана у відповіді заступника міського голови зустріч із студентами справді відбулась, але... лише після того, як керівництво університету і самі студенти дізнались, для чого зрубують дерева, і почали протестувати проти, як виявилось нині, вже давно ухваленого тайкома від них рішення. А відтак про яке "громадське обговорення в засобах масової інформації" (до речі, жодних документальних підтверджень його реального проведення міськвиконком так і не надав) може йти мова, якщо ні керівництво держуніверситету, ні мешканці прилеглих житлових будинків та студентських гуртожитків ні сном ні духом не відали про плани міської влади аж до початку їх реалізації? Не кажучи вже про те, що кожна тверезо мисляча людина погодиться: якщо позиція "депутатського корпусу" і "виконкому міської ради" заступнику голови м. Житомира справді може бути відома, то розписуватись за всю "міську громаду", не провівши загальноміського референдуму чи хоча б належним чином організованого соціологічного опитування, - явний гріх. Втім, це ще далеко не остання, м'яко кажучи, неправда, яка міститься в отриманому університетом офіційному документі за підписом заступника міського голови.

До речі, варто згадати, що керівництво Житомирського держуніверситету, від діяльності якого минулого року лише до міського бюджету Житомира надійшло понад 2 млн грн податкових відрахувань, а загалом до бюджетів усіх рівнів і обов'язкових державних фондів - близько 7,5 млн грн, зверталось із листом до міського голови Житомира Віри Шелудченко, а отримало відповідь - від її заступника. Причому навіть не першого.

А відтак навряд чи є сенс ставити міській владі Житомира запитання, що лежать насамперед у площині моральності і відповідальності представників органів міського самоврядування перед своїми виборцями: наскільки доречно у центрі студентського містечка будувати базар, а не спортивний майданчик? Тим більше що єдиний на сьогодні в обласному центрі міський стадіон давно вже став... базаром, чи то пак "сучасним тимчасовим торговельним комплексом", каналізація стоків на якому здійснюється до... вигрібних ям.

Отож у ситуації, коли вести мову про моральність ухвалюваних міською владою рішень не доводиться, краще перейти до більш зрозумілої чиновникам мерії і нібито обов'язкової для всіх мови закону та з'ясувати, наскільки поважають його в Житомирі. Чим, до речі, у конкретній ситуації із запланованим будівництвом "торговельного комплексу" по вул. Великій Бердичівській, 53-А, змушена була зайнятися вже навіть і обласна прокуратура.

Як "наше" чужим стає?

Всяке будівництво на землях комунальної власності розпочинається із погодження місця розташування нових споруд та надання дозволу на початок розробки проекту. Причому ще навіть не самих будівель, а проектів відведення земельних ділянок під них.

Як свідчать документи, саме таким цілком законним шляхом пішли в Житомирі, коли рішенням сесії міськради від 27.04.07. N 232 постановили "погодити суб'єктам будівництва місця розташування нових об'єктів архітектури на землях міської ради (виділено авторами)" та дозволити згаданим у рішенні міськради "юридичним особам вести розроблення проектів відведення земельних ділянок". Як наслідок, комунальне підприємство "Містобудівна політика м. Житомира" отримало дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки під розміщення тимчасового торговельного комплексу (читай: базару) по вул. В. Бердичівській, 53-А, а чи не головним аргументом, що переконав тоді деяких депутатів голосувати "за", як пригадують вони нині, стало запевнення, що ринок буде комунальним.

Стосовно ж того, що ні в Конституції України, ні у Земельному кодексі такого поняття, як "землі міської ради", немає, то це, можливо, справді дрібниця. Хоча, погодьтесь, досить красномовна, бо і стаття 142 Конституції України, і ст. 12 та ст.80 Земельного кодексу чітко і однозначно визначають власником комунальної землі не місцеві ради, а відповідні територіальні громади, які можуть реалізовувати своє право власності нею "безпосередньо або через органи місцевого самоврядування". Навряд чи варто пояснювати, що з точки зору норм юриспруденції "володіти" і "розпоряджатись за дорученням власника" - поняття аж ніяк не тотожні, про що не варто забувати ні депутатам Житомирської міськради, ні міському голові Житомира, чий підпис стоїть під згадуваним рішенням сесії.

Втім, значно цікавіше те, що рішення про видачу ордера на знесення 11 дерев ( діаметром стовбура від 30 до 100 см ) на місці "розміщення об'єктів дрібнороздрібної мережі" по вул. В. Бердичівській, 53-А міськвиконком ухвалив... ще за день до проведення сесії міськради! Більше того, оскільки заявку на знищення дерев на місці майбутнього ринку подало міське управління містобудування та архітектури (теж, судячи з усього, задовго до ухвалення депутатами рішення ще всього-на-всього про розроблення проекту відведення земельної ділянки), міськвиконком своїм рішенням від 26.04.07 N303 заодно вирішив не стягувати із заявника відновлювальної вартості знесених зелених насаджень.

Рішення, можливо, прагматично і виправдане, якби запланований для будівництва ринок справді був... комунальним.

Та насправді вже 29.08.07 укладається тристороння угода між Житомирським міськвиконкомом в особі міського голови В. Шелудченко, вже згадуваним КП "Містобудівельна політика міста Житомира" (саме так написано в тексті договору, хоча насправді офіційна назва підприємства - "Містобудівна...") в особі в. о. директора Н. Дорошенка і ТОВ "ЮВК", згідно з якою, зокрема, міськвиконком зобов'язався "забезпечити правову підставу виділення земельної ділянки для початку проведення підготовчих та будівельних робіт", а КП "Містобудівельна (чи містобудівна?) політика" - лише розробити та затвердити проектну документацію на будівництво ринку.

18 жовтня 2007 р. на світ з'являється рішення міськвиконкому N 779, згідно з яким замовників стає вже двоє - КП "Містобудівна політика міста Житомира" та ТОВ "ЮВК", яких міськвиконком зобов'язує "отримати дозвіл міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельно-монтажних робіт згідно з даним рішенням", а міську інспекцію ДАБК - "надати замовникам -ТОВ "ЮВК" та КП "Містобудівна політика м. Житомира" дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт згідно із встановленим порядком". Що підпорядкований міській владі орган державного архітектурно-будівельного контролю і робить, незважаючи на відсутність обов'язкового для цього документа, який "посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування", як передбачено це затвердженим Держбудом України "Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт". Та й межі території під забудову досі не погоджені з усіма прилеглими господарюючими суб'єктами, як вимагає того закон.

Тому в обласній прокуратурі вважають, що дозвіл на виконання будівельних робіт зі спорудження комплексу об'єктів дрібнороздрібної торгівлі по вул. В. Бердичівській, 53-А був виданий незаконно, а відтак лише те, що будівництво так і не розпочалось, тоді як термін дії дозволу вже закінчився, врятувало тих, хто порушив закон, від кримінальної відповідальності.

До "хеппі енду" ще далеко, або А Мурий їсть собі та їсть...

Здавалося б, справедливість на цей раз перемогла, а єдиними жертвами виниклого на голому місці конфлікту стали лише одинадцять зрубаних дерев.

Та насправді міська влада Житомира так і не відмовилась від свого наміру спорудити в центрі студентського містечка базар, хоча аналогічний "сучасний дрібнороздрібний торговельний комплекс" вже давно функціонує буквально на відстані однієї тролейбусної зупинки на тій же Великій Бердичівській.

Отож затримка сьогодні, як сказала міський голова Житомира В. Шелудченко, лише за тим, що у вже розробленому і навіть затвердженому головним архітектором міста проекті будівництва ринку неправильно визначені земельні межі, через що під забудову було включено близько 70 кв. м землі, вже закріпленої як прибудинкова територія... за гуртожитком автодорожнього коледжу.

При цьому, судячи з усього, розробники проекту особливо не переймаються тим, де розмістити передбачені технічними умовами, виданими УДАІ УМВС України в Житомирській області, два паркувальні майданчики - один для стоянки автомобілів відвідувачів ринку, інший - для автотранспорту, що стоятиме під вивантаженням товарів. Втім, не потрібно бути фахівцем, щоб зрозуміти: у щільно забудованому житловому кварталі виконати цю вимогу фактично нереально. А про зручності для студентської молоді взагалі не йдеться...

Відтак студентам і викладачам Житомирського державного університету ім. І.Франка залишається сподіватись лише на здоровий глузд і почуття відповідальності депутатів Житомирської міськради, в якій, до речі, переконливу більшість становлять представники БЮТу та "Нашої України" -саме тих політичних сил, яким традиційно віддають перевагу на виборах мешканці студентських гуртожитків. А ще - на підтримку міської громади, яка одного разу вже дала гідну відсіч планам виконавчої влади міста, коли та замахнулась на дорогу серцю житомирян площу Перемоги, вирішивши "втиснути" між двома загальноміськими святинями - монументом на честь воїнів-фронтовиків і кафедральним Преображенським собором -свій "храм": чотириповерховий торговельно-офісний комплекс...

От лише чи потрібно доводити справу до громадянського протистояння?

Петро САУХ, ректор Житомирського державного університету ім. І. Франка, доктор філософських наук, професор;