Випадок з повсякденного життя ветерана-правоохоронця з Житомира

Декілька років тому світ побачила книга під назвою “Вони здобували перемогу”, яка розповідає про тих правоохоронців, що воювали на фронтах Великої Вітчизняної, а після війни змінили солдатську шинель на міліцейську і продовжили службу в органах внутрішніх справ. Про одного з них – колишнього працівника міліції, учасника бойових дій ВВв, пенсіонера та ветерана ОВС полковника міліції у відставці Федора Григоровича Старцева – наша розповідь.

Федір Григорович народився 25 червня 1924 року в с. Беляки Пермської області. Після закінчення у 1939-му 8-річної школи юнак іде працювати в колгосп. У Радянській армії – з серпня 1942 року. Під час Великої Вітчизняної війни був навідником протитанкової рушниці 1174-го стрілецького полку, командиром взводу 20-го стрілецького полку 1 ударної армії. Двічі поранений. З 1945-го по 1985 рій проходив службу в органах внутрішніх справ. Закінчив службу заступником начальника Управління внутрішніх справ Житомирського облвиконкому. Нагороджений орденами Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, Трудового Червоного Прапору, Знаком Пошани, медалями.

… Війна увірвалась у життя Федора Григоровича так само несподівано, як і для сотень тисяч інших радянських людей. Одразу ж у грізному 1941-му році батька призивають на фронт. І 17-літнім юнаком Федір залишається главою сім’ї, в якій крім нього було ще п’ятеро молодших дітей. А вже в серпні 42-го поповнити лави радянської армії довелося і йому.

– Завжди згадую один момент, - розповідає Федір Григорович. – По дорозі у районний військкомат я зустрів свого батька, який вже повертався додому з фронту. Як з’ясувалося, вже відвоював – відправили додому з пораненням.

Для юнака це було перше враження про страшне пекло, яке чекало його попереду. Батько і син міцно, по-чоловічому, обійнялися, і кожен пішов своєю дорогою: старий – додому, молодий – на війну. Та обом у воєнні часи судилося несолодко.

Федір одразу ж став курсантом Першого Ленінградського двічі червонопрапорного піхотного училища, яке знаходилось у Пермській області. В березні 1943 року усіх курсантів підняли по тривозі. Довго збиратись не прийшлось: тільки найнеобхідніше – і на фронт.

Вибухи, поранені, вбиті… Пекло війни охопило новоприбулих юнаків. І от перше бойове завдання – необхідно розвідати, які сили і засоби сконцентровані у німецьких військових частинах, що займали передову позицію на фронті. Шестеро бійців, серед яких був і Федір Старцев – навідник протитанкової рушниці 1174-го стрілецького полку, на чолі з командиром відділення вирушили на завдання. Вже повертаючись назад з упійманим “язиком”, хлопцям не пощастило – вони підірвались на міні, після чого фашисти відкрили шквальний вогонь… З бойового завдання повернулися четверо бійців. Федір Старцев отримав поранення в руку, скалки від міни потрапили в обидві ноги.

Після цієї пригоди війна для Федора Григоровича перервалась на півтора місяці, поки він знову піднімався на ноги в Тульському госпіталі. А після одужання його приймають в запасний полк, звідки він потрапляє на курси молодших лейтенантів при 2-му Прибалтійському фронті.

У червні 1944 року молодший лейтенант Федір Старцев повертається в діючу армію командиром взводу 20-го стрілецького полку 1-ї ударної армії. Війна ж знову підготувала молодому командиру небезпечні пригоди. На цей раз німці хитрим маневром оточили полк і відкрили вогонь. Федір Григорович з пораненою ногою зміг все-таки дістатись до лісу, де зустрів бійців з сусіднього полку. Тримаючись їх, він прагнув будь-що потрапити в санбат. Але звідкись почувся стрекіт кулемету, смертоносні розривні кулі так сипали звідусіль. Одна з них вцілила у молодшого лейтенанта Старцева.

Але доля змилостивилася над юнаком – він залишився живим. Пораненого на п’яту добу знайшли бійці з польової кухні. Вони й допомогли йому дістатись до такого бажаного санбату, звідки літаком Федора Григоровича відправлено у глибокий тил – місто Павлов.

Минуло півроку, коли Федір Старцев знову самостійно зміг піднятися на ноги. Але на фронт за станом здоров’я він уже не повернувся. Та служба на тому не закінчилась. Федір Григорович був зачислений в лави співробітників органів внутрішніх справ. Шлях правоохоронця почався для нього з посади інспектора в Донецькому таборі військовополонених.

В Києві Федір Старцев заочно закінчив середню школу і здобув вищу юридичну освіту в Київському державному університеті. У 1953-му році він був переведений в Київське республіканське управління міліції в УКР, де і працював 7 років. В обслуговуванні Федора Григоровича були Запорізька і Дніпропетровська області.

Наступні 2 роки Федір Старцев перебував на посаді заступника начальника відділення карного розшуку в Запорізькій області, після чого став його очолювати.

В Житомир Федір Григорович був переведений у січні 1966-му році, його призначено на керівну посаду – заступника начальника обласного УМВС. До своїх обов’язків Ф.Г. Старцев відносився відповідально, вимагаючи якісної роботи не тільки від інших. На всі серйозні злочини заступник начальника управління виїжджав особисто і контролював розкриття кожного з них до кінця.

Ось такий випадок з повсякденного життя ветерана-правоохоронця розповів Федір Григорович. Якось у м.Бердичеві Житомирської області в одному з приватних будинків було знайдено 3 жіночих трупи. Але ніяких слідів перебування злочинців у помешканні не було. Навіть більше, на вхідних дверях зовні висів навісний замок. На місце події виїхала оперативна група на чолі з Ф.Г. Старцевим. Коли правоохоронці почали розпитувати сусідів про господарку дому, одна з жіночок розповіла, що вона конфліктувала з дільничним інспектором міліції, тому на двері завжди чіпляла замок. А сама заходила у хату через вікно. Це вже стало нормою, тому і всі захожі до неї теж потрапляли до хати таким шляхом.

Правоохоронці вилучили на віконній рамі відбитки пальців, а скоро вже і вдалося затримати підозрюваного. Але злочинцем він не виявився. Тільки завдяки старанням міліції і вимогливості Федора Григоровича було знайдено двох молодиків, які і вчинили цей страшний злочин…

Більшу частину життя сивочолий ветеран віддав службі в органах – понад 40 років! Перебуваючи ж на заслуженому відпочинку, Федір Григорович користується заслуженим авторитетом серед колег, готовий завжди прийти на допомогу тим, хто її потребує.

ВЗГ УМВС України в Житомирській області