Річка Тетерів в Житомирі - сміття, сморід та очікування катастрофи. СПЕЦРЕПОРТАЖ

Саме Тетерів забезпечує житомирян водою і, як виявилось, водночас служить стоком каналізаційних відходів. Крім того, береги цієї водойми нерідко відіграють роль локального сміттєзвалища. А аварійний стан Головчацької греблі все частіше спонукає місцевих мешканців непокоїтись про свою життєву безпеку. На прохання містян ми вирушили на оглядини найбільшої житомирської водної артерії.

Спускаюсь до річки Тетерів і найперше, що бачу – повноцінний смітник на березі, причому, не один. До річки ж – рукою подати. Кілька метрів – і переді мною у всій своїй справжності постає Тетерів.

''Лягаємо спати і не знаємо, де будемо зранку''

Євген Осипенко мешкає недалеко від річки і добре відає про всі місцеві проблеми. Найнебезпечнішою із них, за словами п.Євгенія, є аварійний стан Головчацької греблі.

– Ми тут живемо. Щоночі лягаємо спати і не знаємо, де будемо зранку. Гребля затримує дуже велику кількість води і, якщо вона з цим не впоряється, нас знесе найперших. Та й не тільки нас, каже пан Євген.

Обережно наближаюсь до греблі. Споруда чимала. Чималі в ній і тріщини. Їх видно неозброєним оком. У підніжжі гідроспоруди сидять місцеві рибалки. За їхніми словами, одна частина греблі відремонтована. Інша ж потребує негайного ремонту, адже являє собою величезну небезпеку не лишень для тих, хто живе неподалік, а й для всього міста. Та, незважаючи на це, цьогоріч греблю ніхто не полагодив.

Поки живем - сподіваємось

Лише „розуміти” тих, хто тут живе, недостатньо, голе співчуття не допоможе. В такій ситуації потрібно діяти. А цим міська влада не може похизуватись.

Спускаємось з паном Євгеном нижче. Гребля — позаду нас. Велика і небезпечна, вона ще стоїть. В аварійному стані, без відновлення. Та чи надовго? Красне літечко пролетіло. Її реконструкцією ніхто не займався. А осінь, як усім відомо, багата на дощі. Тому залишається тільки сподіватись, що таких опадів, які цього літа пройшли в Західній Україні, на Житомирщині не буде.

Річка перетворюється в болото

Прямуємо з паном Осипенком далі. Береги – забруднені. Повітря наповнене неприємними випарами. Прибережна вода цвіте зелениною. І тільки для жабок це смердюче річкове болото до вподоби.

Відтак сідаю зі своїм поводирем у човен і ми пливемо вздовж річки. Посередині водойми видніється каміння. А вода все зелена-зелена. Подекуди догори пузом плаває мертва риба. Та є, мабуть, і жива, адже рибалок на річці чамало. Пропливаємо невеличкий місцевий пляж. Кілька хлопців із захопленням купаються. Вода тут дещо чистіша, але я б не ризикувала освіжитись. А ось і підвісний міст. Він, як розповідає з сумом Євген Осипенко, щороку стає місцем трагедії. Он і скеля, з якої недавно упав чоловік.

– Я його першим побачив, приплив, викликав швидку допомогу. Потім в газеті читав, що він таки вижив.

Пливемо... Нам назустріч прямує кілька катамаранів. Відпочинок на річці, як бачу, є. А ось у Тетерів впадає річка Кам'янка.

Ще на березі місцеві мешканці розповідали, що двічі на день у Кам’янку зливають каналізаційну нечисть. А вона в результаті стікає аж у Тетерів.

І ще одна гребля — і ще одна проблема

Пан Євген вправно веслує по річці. Ось і наступна проблема – неподалік видніється ще одна гребля. На ній уже виросла висока трава і декілька верб. Це руйнує міцність споруди, проте, як бачимо, це мало кого турбує.

 Повертаємось назад. Цього разу -  за вітром. Не припиняю милуватись чудовою природою: синє небо, дерева, скали понад річкою. Мальовничо. Тільки очі намагаюсь не опускати. Вода радості не тішить – у Тетереві синє небо зовсім не відзеркалюється. Вода тут пахне сумом та тривогою.Невже для того, щоб спонукати міську владу до запобіганню біди, необхідно цієї біди.