ARS lONGA, VITA BREVIS. Пішов з життя Володимир Шинкарук

Вчора зустріч, тепер прощання,
Вчора зимно, сьогодні спека,
Той був першим, тепер – останній,
Той був близько, тепер – далеко.
Той долав
найстрімкіші підйоми,
Та його залишили сили,
Той був другом,
а став знайомим,
Той літав, а тепер – безкрилий.
Той у невід
впіймав удачу,
А назавтра став знову босим,
Той сміявся, а нині плаче,
Той давав, а сьогодні просить.
Той до щастя наміряв кроки,
Ну а вийшло,
що – до могили,
Той світив, та погас до строку,
Той палав, а того спалили.
А літа, на жаль,
не вертають,
Як не прикро
і як не гірко,
Я міняюсь,
мене міняють,
То у кращий бік,
а то – в гірший.
Я міняюсь
разом зі світом,
І сміюсь,
і плачу досхочу,
П’ю прозорий весняний вітер,
Гублю дні,
а знаходжу
ночі.
Ще далеко мені
до краю,
Я у неба
прошу несміло:
Хай душа моя
не помирає
Раніш,
ніж помре моє тіло.