Суди, закони і протести

1-2 грудня у Черкасах відбулись заходи Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!» - круглий стіл та семінар на тему «Свобода мирних зібрань. Українське законодавство і практика». Організатори запрошували і громадські організації, і представників місцевої влади, і силових органів… Але захід найбільше зацікавив представників місцевого суддівського корпусу.

Чому? Можливо, вони дійсно прогресивні. Можливо, вони дійсно прагнуть розібратись у європейських підходах до забезпечення свободи мирних зібрань і засвоїти щось нове для себе. Можливо, цим вони намагались продемонструвати власну відкритість. Можливо, вони банально злякались люстрації. А може, їм просто «порекомендувало» прийти сюди їхнє керівництво… Але, в будь-якому разі, це позитивний сигнал.

Ми маємо купу претензій до судової гілки влади, і вони небезпідставні. Судова система України успадкована від радянської репресивної системи, а тому зберегла більшість притаманних їй рис. Вона закрита, корумпована, брехлива і цинічна. По суті, це окреме організоване злочинне угрупування, головною функцією якого є паразитування на тілі Української держави.

Варто розуміти просту істину – якби суди нормально працювали і ухвалювали справедливі рішення, якби вони не були наскрізь корумпованими і забюрократизованими, більшість мітингів та протестів просто б не відбувались. У них не було б потреби, адже люди відстоювали б свої права у судах. Тому мирні зібрання – це очевидний індикатор суспільної проблеми.

На заході судді сиділи у позі захисту. Вони готувались до того, що їх будуть критикувати, а тому переважно «нападали» першими. Вони звинувачували ЗМІ у необ’єктивності і однобокості у відношенні до судів і суддів, вважаючи саме журналістів, а не себе, коханих, головними винуватцями низького рівня довіри до судової гілки влади.

Більшість з них поводились пихато, нахабно і невиховано. Перебивали, кричали, закривали роти. Думаю, це професійне. Українські судді живуть у окремому світі, окремою «обраною кастою» суспільства. Деякі з них були одягнені у тонкі сукні, колготи і туфлі, а отже, вони не ходять морозними вулицями – лише переходять кілька метрів між теплими приміщеннями та авто.

Тривожний дзвіночок я почув тоді, коли одна суддя всерйоз почала доводити необхідність заборони зібрання у тому разі, якщо воно заважатиме пішоходам на вулиці ходити.

Виникає питання: «Чи знайомі українські судді з керівними принципами ОБСЄ? З практикою і рішеннями Європейського суду у галузі прав людини?»… Якби відповіді були б позитивними, то, напевне, вони знали б і про принцип пропорційності.

За своїм змістом всі масові громадські заходи, як загальнодержавні, так і регіональні (мітинги, походи, демонстрації, тощо), не залежно від того, ким вони проводяться: органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, громадськими організаціями, партіями чи окремими громадянами - у тій чи іншій мірі порушують права та свободи інших осіб. Ці порушення можуть полягати в забороні чи обмеженні руху транспорту, обмеженні роботи торговельних та інших підприємств, перевищенні допустимих шумів тощо.

Але створення додаткових незручностей для громадян, підвищений рівень шуму не може бути правовою підставою для звернення з вимогами про обмеження прав і свобод громадян на мирні зібрання.

Чинним законодавством України передбачено обмеження права на проведення громадських заходів у виняткових випадках, лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.

Саме ці аргументи можна знайти і у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2005р. (Цивільна справа №2-5899/05) за заявою КМДА про встановлення обмеження щодо реалізації права на проведення пікетування в Маріїнському парку.

Право на висловлення власної думки важливіше, ніж право на пересування.

Про все це черкаські судді довідались на семінарі. Вони дискутували з правозахисниками і слухали. Сподіваюсь, почули. Сподіваюсь, вони отримали свої відповіді і зрозуміли важливість правильного тлумачення українського законодавства. Сподіваюсь, їхні подальші рішення будуть справедливими і правосудними.

Ця зустріч ще раз підтвердила, що суди необхідно терміново реформувати. І це можливо. Але, боюсь, для цього нам доведеться ще не раз скористатись своїм правом на мирні зібрання…

Дмитро Сінченко