Електричка «Житомир-Київ»: тест на комфортність

Нарешті випала нагода «випробувати на собі» поїздку електричкою до столиці.

Зваживши на кілька коментарів на ЖЖ квитка на понеділок купував наперед - у неділю. Та це виявилось марним – ніяких черг вранці у понеділок 26 вересня до каси у Житомирському залізничному вокзалі не було.

Одразу попереджу - усе що буде описано далі було саме зі мною, саме 26 вересня. Можливо з Вами було інакше, тому майте на увазі.

Касирка у касі на прохання назвати ціни на квиток електрички «Житомир-Київ» назвала суму в 25,25 гривень. По студентському квитку ця сума знижується до 10,12 гривень.

- Пенсионерам по возрасту льгот нет. Инвалидам І-ІІІ групп скидка 50% с 1 октября по 15 мая.

Електричку подали до перону о 05:48. Судячи з кількості людей які підійшли до неї там потім всілися на свої місця – наповненість була менше половини від всіх наявних місць.

О 06:04 ми почали їхати. «Щастя» тривало не довго, через 4 хвилини у вагонах вимкнули світло, залишивши ввімкненими лише 2 лампочки - біля дверей у початку та у кінці.
За вікном ще ніч, у вагоні теж ніч…

Через хвилин 6 світло знов ввімкнули. Можна оглянутись - пасажирів мало: студенти, робітники. Хто спить, хто читає щось, хтось просто заглядає у вікно. Це навколо.
А під нами «підвищеного комфорту» сидіння - пластикові, з якимось шматком шкірозамінника. Довго на таких не висидиш та на щастя їхати не довго.

Почали шукати «підвищений комфорт» далі. У кутку біля дверей ми помітили датчик руху, такий як у магазинах ставлять, приєднаний до сигналізації. Він світився, отже працював…мабуть щоб вночі ніхто у вагон не пробрався та не вкрав сидіння…

Над дверима прикріпленні світлодіодні «інформтабло». Інформували вони пасажирів якимось зображеннями червоних ромбиків. Я ніяк не міг пригадати, що то таке значить «ромбик», і який його сенс. Мабуть інопланетяни, якби вони їхали зі мною – пояснили б мені …

Десь по середині поїздки на них з’явилось зображення « 1< » що здається значило сторону дверей, які будуть відкриватися. Та ми ще їхали, і воно згодом знов перетворилося на звичні «ромбики».

Оглянулись далі. Над головами у нас були решітки для багажу. Судячи з шапок болтів, якими їх прилаштували, здавалося що прикрутили їх не давно.

А потяг в той час вже добряче розігнавсь і під’їжджав до Фастова. У вагоні холодно. Скидаємо швидкість, зупинка у Фастові. На годиннику 07:15. (По розкладу мали бути о 07:11).

Постояли близько 50-60 секунд і їдемо знову. Вже світліше, я протягнув руку до вікна щоб відхилити шторку – ще одну ознаку «комфортності». Спроба виявилась невдалою – шторка натягнута на якийсь металевий прут. Разом з шторкою поїхав і прут - я мало не виколов ока пасажиру навпроти мене. ..

Ще дві спроби не дали ніякого результату, я матюкнувсь про себе, витягнув шторку на пруту до себе, посунув її, і засунув прута у кріплення до вікна назад…

За весь час поїздки провідники проходили неодноразово, та квитки не разу не перевірили. Навіщо вони там взагалі…?

Туалет. Туалет, як і вагон чистий. Просторіший ніж у плацкарті – два молодики замикались там кілька разів попалити сигарок. Крім запаху від сигарок інших, неприємних запахів не було. Кран з водою працює, мило є, паперу немає. Терпимо.

Двері вагона якісь зношенні чи що з ними… вони постійно відкривались, і на поворотах і на рівних ділянках…

У Київ ми приїхали о 08:00. По графіку мали бути о 07:51. Що ж, 9 хвилин для мене великої ролі не грали, а для когось можливо і так.
В цілому поїздка даним транспортом мені сподобалась. Терпимо :-)