В суботу Житомир
відзначив День Соборності України. День, який має об'єднати всіх українців у
спільний гурт, незалежно від мови, патріархату, політичних вподобань,
громадських формувань у яких перебувають ті чи інші представники українства,
географічних і територіальних аспектів.
По ідеї, як і було анонсовано,
мали вийти в центр міста та взятися за руки усі партії, громадські об'єднання
Житомира. Могла б до народу вийти і влада і разом з житомирянами утворити
ланцюг Злуки, об'єднання української спільноти, якій вже набридло те, що її
ділять на шматки, як той пиріг.
Але, нехай мене пробачать
представники громадських організацій та політичних партій, які холодного
суботнього ранку вийшли до Універмагу, на Михайлівську, до пам'ятнику
Шевченкові, продемонструвати громадський консенсус, терпіння, якесь навіть
смирення на благо України, їм не вдалося. Хоча сам факт того, що День
Соборності України в Житомирі пройшов доволі помітно, заслуговує лише на
схвальні відгуки.
Але об'єднання
громадських організацій та політичних партій не відбулося. ГК "Марш Патріотів"
та Соціал-Національна асамблея, зібравши під свої прапори більше сотні громадян, пройшлися окремою колоною під барабанний бій через Михайлівську від універмагу
до пам'ятника Шевченку.
Окремо промарширували
представники "УНА-УНСО".
Окремо від них коаліція
"Основа", ГО "Цілком природно" , "Фундація
регіональних ініціатив", представники учнівського та студентського
самоврядування , викладачі, журналісти створили ланцюг єднання на
Михайлівській. Ланцюг тримали близько сотні чоловік. Тримаючись за руки -
заспівали Гімн України. Все це виглядало доволі зворушливо - молодь разом із
старшим поколінням тримаючись за руки співає державний гімн!
Суб'єктивна думка: Але наскільки переконливіше це все було б, якби у цьому ланцюгу
було не 100 чоловік, а приміром 1000? Скажете, складно зібрати тисячу людей у
Житомирі? Так, складно, якщо тягнути на себе електоральну ковдру, думати у
першу чергу про власне просування, а потім про Україну...У той же час біля
пам'ятника Тарасові Шевченку одна із політичних партій, яка вже прийшла до
влади, і має достатній матеріальний ресурс та достатню кількість депутатів у
міських та обласній раді організувала під партійними прапорами і політичною
символікою свою акцію - вони склали із пазлів мапу України, що мало б
символізувати єдність, соборність та об'єднання.
Загалом, цілісної картини
об'єднання усіх патріотичних сил Житомира заради спільної мети - досягнення
громадської єдності та Соборності України не вийшло, хоча, безперечно,
громадські активісти, політичні лідери та прості громадяни, які вийшли того
суботнього ранку в центр Житомира, дуже старалися і доклали до цього неабияких
зусиль.
Сергей Фещенко, Репортер Житомира
Більшість людей в цьому місті ніколи не стане під прапори соціал-націоналістів - послідовників німецьких нацистів.
Об’єднавчим може бути тільки Національний Український Прапор.
Так само і з ідеологію: серед моїх друзів є як націоналісти, центристи, соціалісти, дехто сповідує комуністичну ідеологію. Але всі вони стоять на Державницьких позиціях. Усі визнають Прапор, Гімн, Мову, Герб - символи України, нашої спільної Держави.
Задля будь-яких спільних дій потрібно чимось жертвувати.
Я згоден кинути на цей жертовний вогонь партійне знамено, аби лишень Синьо-Жовтий стяг майорів над Моєю Країною.
Народна мудрість каже «Скажи мені хто твої друзі, я скажу хто ти» .
Тому напрошуються лише дві відповіді або ти антіфа або безликий.
а ти знаєш що Свобода це перейменована Соціал-національна партія України?
Розмахнувшися, вбиваю кинджал у ліву кишеню френча на грудях. Впавши, чекіст судорожне чіпляється холодіючими пальцями за траву, неначе намагаючися цим затримати зникаюче життя. Дивлюся якийсь час на заслинений труп і усвідомлюю собі, що та ненависть в мене не до цієї неестетичної купи м'язів, а до цілости ворожої сили, яка руками цих тварин, що навіть померти як слід не вміють, прямує, не перебираючи в засобах, до своєї ціли. Та від того, скільки цеглинок ворожого муру проб'ємо лезами і кулями — залежить висновок боротьби. Пропхнувши кинджалом другого, з таким почуттям, як би то був мішок із половою, витираю і віддаю Андрієві кинджал. Останніх покололи козаки багнетами. Трупів їх не закопували. По ночах доносилося із за валів хрипле гавкання лисиць, що обглодували кістяки чекістів.
"Холодний яр" Юрій Горліс-Горський
Вони напевно теж були послідовниками нацистів?