ЧИ МОЖЕ МІСТО ЖИТИ БЕЗ СТАТУТУ?

Як не дивно, але один з найпрогресивніших обласних центрів України – Житомир– залишається єдиним, який не має Статуту територіальної громади.

І хтось може подумати, яке відношення цей Статут має до мене, або навіщо нам цей Статут, теж мені проблема. Але насправді Статут міста – це дуже важливий документ у відносинах влада-громада. І саме про це далі.

Хоча Статут територіальної громади, відповідно до законів, є необов’язковим. Але саме він врегульовує відносини у громаді. Статут міста – це Конституція місцевого рівня, яка визначає взаємовідносини між громадою та місцевою владою. В ньому закладаються основні принципи та правили, за якими функціонує місто, міська рада співпрацює з громадою міста, і механізми відповідальності влади перед громадою.

Права містян вказані в Законі України «Про місцеве самоврядування» (далі – Закон), але він не деталізує процедури здійснення цих прав. Тому це все має бути прописано у Статуті. Фактично, норми Статуту – це норми прямої демократії на місцевому рівні.

Статут має бути суспільним договором містян, який формує громаду міста як одну єдину спільноту.

Формально Житомир має Статут від 2009 року, але він нелегітимний, бо не був зареєстрований в Головному територіальному управлінні юстиції. Крім того, Статут 2009 року є вже застарілим.

То для чого ж нам Статут?

Чи казав хтось з кандидатів під час виборів, а нині представники міської влади, про продаж комунальних приміщень, земель територіальної громади або те, що місто почне брати мільйонні кредити? Чи говорив у своїй передвиборчій програмі про це міський голова? Можливо, представники влади запитували думку громади або радилися з нею щодо цих питань вже зараз, коли люди довірили їм владу?

Про більшість рішень, які приймаються, ніхто з представників влади не говорив та не запитував думки людейні в процесі прийняття, ні після.

Місцева влада розпоряджається міським бюджетом, майном територіальної громади на власний розсуд, не запитуючи думку територіальної громади.

Мало того, що з громадою міста ніхто не радиться як витрачати її кошти, їй ще ніхто і не звітує про витрачанняцих коштів

Міський голова жодного разу за два роки не звітував про результати своєї роботу на відкритій зустрічі з громадою або депутатами міської ради.

Звітування міського голови – це не його право, а прямий обов’язок! Це передбачено Законом та регламентом міської ради. Таку норму навіть було прописано в Статуті міста Житомира від 2009 року, хоч юридичної сили цей Статут так і не набув: «міський голова звітує про свою діяльність не рідше одного разу на рік».

Витрачати кошти на тротуари чи утеплення будинків, будувати дитячі садочки чи закуповувати нові тролейбуси та автобуси, брати мільйонні кредити чи продавати комунальне майно та багато інших запитань мають вирішувати люди, а не хтось один. Хоча люди обрали місцеву владу, і це є прямою демократією, але участь людей в управлінні містом не має бути лише один раз на 5 років та закінчуватися після виборів. Громада має постійно впливати на стан справ у місті. Це властиво нам історично, адже у давнину для вирішення важливих питань скликалися віче або ради, де громада гуртом вирішувала як вчиняти. Це і є демократія, а не тоді, коли 3 «активісти» на сесії або виконкомі, лобіюючи свої приватні інтереси, кричать, що вони –громада.

Саме тому питання місцевої демократії мають бути чітко виписані у новому Статуті територіальної громади міста Житомира.

Теоретично можна порушувати Закон і визначати реалізації місцевої демократії через окремі рішення ради та положення. Таким чином, у Житомирі існує бюджет участі, петиції, наглядові ради комунальних підприємств (далі – КП) тощо.

Але, відсутність Статуту міста призводить до існування великої кількості питань взаємодії влада-громада, які ніяким чином не визначені та не врегульовані  нормативно. Для прикладу, ті ж самі петиції у Житомирі не відрізняються за своєю суттю від звичайного звернення, адже відповідь в обох випадках однакова – звичайна відписка когось з посадовців міської рада. Змінити це досить просто, прописавши у Статуті міста, що кожна петиція, яка отримала необхідну кількість голосів, повинна розглядатися на сесії міської ради.

Те ж саме стосується наглядових рад КП, які за своєю суттю є громадськими радами при підприємствах без жодних повноважень. Членами цих наглядових рад є виключно депутати міської ради, що є нелогічним, адже депутати і так мають достатньо повноважень для контролю за КП. Детально про наглядові ради КП напишу згодом.

У березні 2016 року (5 місяців після виборів) анонсувалося, що Статут Житомира буде найпрогресивнішим. Але на початок 2018 року ми не маємо ніякого. Чому міською радою неприймається Статут Житомира та не реєструється відповідним чином – мені не відомо. Це питання до місцевої влади та персонально до міського голови, як найвищої посадової особи територіальної громади.

Кому вигідно, щоб Статуту міста не було?

Відсутність Статуту є вигіднимдля місцевої владита чиновників. Адже це дає можливість без перешкод та на власний розсуд без погодження з громадою продавати та розпоряджатися комунальним майном та бюджетом громади. І при цьому не звітувати та не відповідати за це перед громадою!

Міська рада не проводить консультацій з громадою щодо того, як розподілити кошти в міському бюджеті. Принцип, за яким відбувається розподіл бюджету міста, незрозумілий. Статутмав би це врегулювати.

Ремонт тротуарів у центрі Житомира міг бути не скандальним, а якісним і вчасно, якби у Статуті міста було б прописано, що тендери та закупівлі, які перевищують 5 млн грн, мають обов’язково погоджуватися на громадських слуханнях або через проведення громадської експертизи. Це б зменшило ймовірність отримання підрядів сумнівними фірмами.

Або інший приклад: міська рада бере кредит на 10 млн євро. Чи погоджується це якимось чином з громадою? Чи обґрунтовували міські чиновники доцільність такого запозичення? Коли термін повноважень цієї влади скінчиться, кредит залишиться на усіх мешканцях, і, як показує практика, якщо частина коштів зникне у невідомому напрямку, ніхто відповідальності не понесе. Варто передбачити в Статуті міста норму, яка б зобов’язувала погоджувати з громадою міста будь-які кредити та інші фінансові зобов’язання міської ради та КП.

У Житомирі має бути Статут, в якому будуть прописані такі процедури: місцеві ініціативи, громадські слухання, громадська експертиза, консультації з громадськістю, участь громади в роботі наглядових радах КП, створення та діяльність органів самоорганізації населення (квартальних та районних комітетів тощо), порядок звітування міського голови, постійних комісій та депутатів міської ради.

Якщо громада міста не долучиться до розробки Статуту міста та не буде вимагати від міського голови затвердження та реєстрації Статуту, житомиряни і далі не матимуть реальних важелів впливу на місцеву владу та  стан справ у місті.

Я, спрямував до міського голови звернення щодо прийняття та реєстрації Статуту територіальної громади.

Міський голова керує усім апаратом міської ради та має більшість серед депутатського корпусу. Саме від його волі залежить чи буде у Житомирі Статут. У нього достатньо повноважень та можливостей, щоб Статут прийняли протягом найближчих 4-6 місяців. Прийняття Статуту міста – це персональна відповідальність міського голови.

P.S. Головне, щоб не було прийнято документ, який матиме виключно декларативні норми, і формально Статут у міста з’явиться, а реально – нічого не зміниться.