Кавун Василий Михайлович

Василий Михайлович Кавун (укр. Василь Михайлович Кавун; 14 августа 1928 г., Черкасская область — 8 августа 2009 г., Киев) — хозяйственный и партийный деятель Украинской ССР. Член компартии с 1954 года. Член ЦК КПСС (от 1961, 1966, 1971, 1976, 1981, 1986 гг.).

Депутат Верховного Совета СССР 6—10-го созывов. Герой Социалистического Труда.

Первый обладатель почётного знака отличия «За заслуги перед Житомирщиной». Кандидат сельскохозяйственных наук.

Родился 14 августа 1928 года в селе Кобриново ныне Тальновского района, Черкасская область.

Окончил Уманьский сельскохозяйственный институт (1953). Кандидат сельскохозяйственных наук.

С 1953 года на хозяйственной работе в Винницкой области.

В 1958—1970 гг. председатель колхоза им. ХХII съезда КПСС Винницкой области Украинской ССР,

в 1970—1978 гг. председатель исполкома Винницкого областного Совета,

в 1978—1989 гг. первый секретарь Житомирского обкома КП Украины.

Член КПСС с 1954 года. Член ЦК КПСС (1961—1990). Депутат Верховного Совета СССР 6—10-го созывов. Член Президиума Верховного Совета СССР в 1962—1974 гг. Народный депутат СССР (1989—1991).

С 1989 года — на пенсии.

Умер 8 августа 2009 года в одной из киевских больниц.

Депутат Верховної Ради СРСР 6-10-го скликань, кандидат сільськогосподарських наук, Герой Соціалістичної Праці, нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденами Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора.


Характеристика

Типовий партократ, що пройшов шлях від голови колгоспу на Вінничині, він чимось нагадував Щербицького - положення першого в області, а другого в республіці було настільки міцним, що, здавалося, вони прийшли сюди "на століття". Проте положення їх різко змінюється після проголошення Горбачовим курсу на "перебудову". В той час, коли в Москві проголошуються ідеї гласності, свободи слова тощо, Житомир залишається таким собі "острівцем застою". Проте в області, як і по всьому Союзу, прокочується хвиля мітингів і демонстрацій. Тут створюється перша на Україні опозиційна владі регіональна організація "Громадянський фронт сприяння перебудові" на чолі з Аллою Ярошинською, метою діяльності якої була боротьба з Системою - за права, честь і гідність людини, свободу слова.

Побачивши, що проголошений Москвою курс веде не до модернізації, а до знищення Системи, Кавун намагається вплинути на союзне керівництво: "Втямивши, до чого йде, я прагнув переконати Михайла Горбачова в помилковості затіяного ним". Під час виборів до нардних депутатів СРСР балотувався безальтернативно по Бердичівському терокругу Житомирської області. Виборці, які посміли висловити на мітингах в Бердичеві протест проти цього,були потягнуті до судів та оштрафовані. Серед них і інваліди ВОВ. Організував та очолив безпрецедентне шельмування кандидата в народні депутати СРСР журналістки Алли Ярошинської та її довірених осіб. Всього по Житомиру і області в той час було потягнуто до міліції, судів та прокуратури майже сто активістів,це були політичні переслідування інакомислячих вже за часів перебудови. Згодом, після виборів, безпартійна А.Ярошинська, вигравши їх у партократів з рахунком в 90,4%, оскаржила ці неправосудні рішення в Генрокуратурі СРСР, всі справи було переглянуто, кошти повернуто, людей реабілітовано.

18 грудня 1989 року після Комісії з ЦК КП України, що приїхала до Житомира розібратися в політичній ситуації на Житомирщині (що з нею вже не міг справитися В.М.Кавун, який не розумів, що відбувається навколо), В.М.Кавуна фактично знімають з роботи, дозволивши йому написати заяву "за власним бажанням".

В.М.Кавун був для Житомирщини фігурою знаковою. Він - символ та оплот застою, шельмування кращих людей тогочасного суспільства і ганебного кінця тоталітарної комуністичної Системи.

В період його правління було здійснено декілька масштабних проектів, таких як підвісний міст через річку Тетерів, який коштував сотні тисяч рублів. Але вже через короткий час міст довелося реставрувати, бо він почав розвалюватися, став небезпечним для людей.

В.М.Кавун обирався народним депутатом Верховної Ради, а згодом повернувся в КСП "Світанок" в с.Шляхова Вінницькій області, з якого починалося колись його сходження у владу.

Помер 8 серпня 2009 року в одній із київських лікарень.