Теорія ймовірності. Що буде далі або хто винний?

Говорити про не логічність дій нашого суспільства можна годинами, прикро лише те, що ці «кухонні монологи» на ситуацію аж ніяк не вплинуть. А в цей час безцеремонна «пані криза» спокійне крокуватиме по руїнам економічної системи України. Саме зараз варто згадати про час. Час в даній ситуації стає фактором першочергової важливості. Чим довше ми чекаємо, тим спокійніше ми занурюємося. І саме «-ся», бо бездіяльність в даному випадку рівносильна власноручному оголенню вен та спостереженню, як червоні сльозинки безперешкодно скочуються на землю.

Ми вже змирилися з тим що криза є! Ми в же змирилися з тим що вона набуває ще ширшого розмаху! Ми лише очікуємо якими темпами вона розвиватиметься. Навіщо нам ті зелені насадження? Давайте вирубаємо всі ліси, поробимо труни - все одно ж помремо. Навіщо нам той кисень? На багато цікавіше рахувати з якою швидкістю капає кров, при розрізі 3 мм та нормальному атмосферному тиску. Саме цим і займаються наші політики. Лише дві невеликі ремарки – пораненим є «пішаковий громадяни», а не «офіцерський склад» і життя далеко не гра на чорно-білій дошці. Основні урядово-політичні розбірки точаться навколо того на скільки негативною є криза. Кому цікаво на -5% чи на -14% буде падіння ВВП в поточному році? А що буде, якщо даний показник становитиме -24% ми почнемо планувати його подальший обвал? Планування звісно можна вважати увертюрою ефективної реалізації бюджету, але надуті плани ніколи не будуть фундаментом для побудови міцної конструкції. Вирішуючи на «високому рівні» чий прогноз є реальнішим наші паралітики на перший план ставлять власні амбіції.

Хто ж найближче вгадає число яке випаде на економічному лототроні? В період економічної кризи не час приймати участь в конкурсах, результати яких цілком передбачувані, розігруючи звання реаліста чи оптиміста року прогнозуючи від’ємні значення показників всіх темпів економічного розвитку. Час змінити рід занять і перейти від гадання на кофейній гущі, визначаючи макроекономічні показники до розробки конкретних, методичних шляхів протистояння антижиттєвій лавині. Потрібно присвятити час не пафосним заявам на всю країну, розкриваючи імена чергових винуватців падіння та декларування того, як стійко ми переносимо наслідки власної безвідповідальності та бездіяльності, а конкретним пропозиціями, якщо й не виходу, то принаймні зменшенню та зупиненню темпі пагубного розквіту кризових суцвіть. Варто лише декілька днів відмовитися від згубної звички покрасуватися перед об’єктивами камер, а зайнятися життєво необхідною для населення справою, виконання своїх безпосередніх службових обов’язків – служінню народу України!

Варто також привернути увагу до проблеми персоналій. Ми довіряємо власну долю конкретним людям, обираючи перші номери партійних списків. Звільняємо теж голів конкретних інституцій і надіємось що це призведе до позитивних змін. Знайшовши чергового винуватця всіх земних гріхів ми не гарантуємо вирішення проблеми, бо на його місце приходить ще одна тимчасово вигідна фігура, яка розповідає про те, як погано працював його попередник, яким має бути наше майбутнє і починає діяти. Ми свято віримо, щось нарешті можемо покластися на цього сміливого мужа, який займеться істотно іншими речами аніж той – поганий, який довів нас до такого життя. Принцип роботи новоспеченого посадовця простий до геніальності. Якщо народ був не задоволений діями попереднього керманича, то змін допоможе досягти бездіяльність. Якщо хтось своїми діями погіршував ситуацію, то відсутність будь яких дій принаймні допоможе утриматися на точці беззбитковості. Проходить певний період і не визначений в своїх бажаннях народ знову прагне якихось нових, більш втішних планів. В цей момент яскравий герой політичної арени починає операцію «НІ не достойним політикам!».

Даний сценарій подій повторювався вже не одноразово. Ми завжди знаємо, що має бути не так. Нам завжди першочергово потрібно знайти винного. Ми завжди знаходимо винного, але втіха від цієї справедливості тимчасова, бо конкретних дій з напрямом на реорганізацію так і не помітно і ми знову шукаємо когось…