Как нинє сбіраєтся вєщій Олєг

Перемога "Свободи" багатьох ошелешила. Тепер у Галичині буде порядкувати потужна ідеологічна сила, як висловився Олег Тягнибок про свою партію.

Ну, якщо врахувати, що більшість депутатів від "Свободи" – це підприємці і менеджери, а подекуди й студенти, то "ідеологічну" силу забезпечено. Правда, на що здатні підприємці у такому місті, як Львів, бодай не згадувати. Один зруйнував будинок композитора Ярославенка, інший розвалив старий мур. А депутати-підприємці з БЮТ в обласній раді на повному серйозі задумалися над тим, що у Львові надто багато театрів, які постійно потребують дотацій. Адже в окремих з них можна ж було відкрити готелі і ресторани!

Чим досі займалися депутати-підприємці у будь-якій міськраді, ми бачили – дерибаном. Можливо, свободівці зліплені з іншого тіста?

Я от тільки журюся, що у "Свободи", як і в керуючої та спрямовуючої партії, є один ґандж: обмаль інтелектуалів. Ну, за винятком самого лідера і пані Ірини Фаріон. Хто ж там буде окрім них на шоу ходити? Бенюк, вочевидь, не вигрібає.

А тим часом історична роль самого Олега Тягнибока потихеньку вимальовується усе яскравіше. Але остаточно можна буде зрозуміти, що воно за проява, лише тоді, коли він піде на президентські вибори. Чудова нагода зіграти роль такого самого страхоття, яким був за Кучми Сіманєнка, а за Єльцина Зюганов.

От тільки замість фільмів про Голодомор і репресії нам напередодні виборів будуть крутити старі савєтські стрічки про лютих бандерівців, документальні фільми "Калєснічєнка-продакшн" про звірства на Волині, демонструвати гори трупів у Львові, до яких бандерівці не мають жодного стосунку, а далі ще приплетуть і Освєнцим з Майданеком, бо нацисти всюди нацисти, і ось, що нас чекає, коли вони візьмуть владу.

По всіх каналах прокрутять героїчний ролик "промова Тягнибока на горі Яворина", а на додачу ще й покажуть Ірину Фаріон у дитячому садку. Щоб у наївних східняків уже зовсім не зосталося сумнівів, за кого слід голосувати.

А бабушкі у в'язаних беретах будуть волати: "Фашизм нє прайдьот". По Києві підуть крєстниє ходи – смурні жінки у довгих спідницях і в хустинах, несучи ікони, бомжуваті дядьки з червоними носами і бритоголові молодики у чорних куртках: "Ізиді сатана!" Хтось із молодиків буде тримати портрет Тягнибока з рогами на фоні палаючого пекла. Донецькі шахтарі з синьо-жовтими прапорами будуть влаштовувати мітинги з закликом рятувати Україну від страшної загрози. Ющенко буде знову цьмакати і глибокодумно філософствувати на тему "два чоботи пара" або "ті самі яйця", якщо він ще буде пам'ятати, що це таке, а в результаті заслужить ще один фонд і ще одну дачу, бо треба щось і дітям лишити.

Світова спільнота теж підключиться і розповість, як вона стривожена, і, мовляв, уся надія на Росію, котра мусить прийти на допомогу своїй посестрі. В результаті єдиним рятувальником демократії в Україні виявиться Янукович. І побіжить народ бити себе в груди та кланятися: "Прасті, атєц радной, с пєрвого разу нє распазналі!" Бо на ту пору уже буде дві мови, точніше одна, але друга.

Одне слово, переможуть регіональні демократичні сили. Народ, втомившись від усього цього свинства, трошки розплющить очі, покліпає і знову захропе.

А поки що, коли ми чуємо що-небудь про "Свободу" з вуст депутатів більшості, то обов'язково звучить слово "націоналізм". Але якось так без злоби, можна навіть сказати – лагідно. Мовби йшлося про дитячий бешкет. При цьому інколи навіть згадують Гітлера, але уточнюють, що він, між іншим, і багато доброго зробив для Німеччини. Це не я сказав, а політолог Погребинський. Йому видніше.

Але я от, скільки не слухаю спічі Олега, то щось не можу жоден з них сприйняти, як націоналістичний. Насправді там націоналізмом і не пахне. Насправді те, що говорить Олег, говорять і Луценко, і Тимошенко, і ще багато хто. Насправді, куди гостріше критикують владу на окремих сайтах, далеких від націоналізму.

Якщо ж замислитися над тим, що мав би сказати справжній націоналіст, опинившись на відкритому ефірі, то розумієш, що це зі сфери фантастики. Бо якраз справжнього націоналіста на ефір ніхто не пустить. А якщо це і станеться, то лише раз.

Адже справжній націоналіст говорив би не про те, що влада злочинна, про що уже всі кури квокчуть, а ще й про те, що вона обурливо неукраїнська. Більша половина мерів обласних центрів – не українці! А скільки представників меншин у кабміні, серед депутатів і губернаторів? Ким є сам президент, і ким прем'єр? Чому усі наші олігархи теж не українці? Ми що – тупіші? Де ще, у якій країні таке можливе, щоб представники титульної нації опинилися на задвірках?

Але про це наш віщий Олег мовчить. Як і про те, в чиїх руках телепростір, більшість видавництв і ЗМІ. От цю межу наші з понтом нацики ніколи не переступлять. І доки вони будуть гугнити про "москалів" і "жидів" загалом, а не конкретно тицяючи пальцями, доти я не повірю в цей дутий націоналізм. А не зроблять вони цього з тієї банальної причини, що їх відразу відлучать від ефіру!

А хто ж тоді створить благодатне тло для оновленого Януковича?

Та якби влада справді так боялася приходу нового – ги-ги – Гітлера, то давно б уже затраснула перед ним усі двері. А що ми бачимо? Пречудові умови для пропаганди нової-старої сили. Що перед виборами, а що після виборів – Олег завше бажаний гість на будь-якому шоу.

І завше ми є свідками однієї і тієї ж ідилічної картини, як представники більшості ввічливо, а то й "подобострасно" дискутують з Олегом, любуючись своїм витвором. Мабуть, так самісінько, як любувався Франкенштейн своїм монстром. Ані Чєчєтов сорочку на собі не шарпає з піною в писку, ані Калєснічєнка не кидається до мікрофону, ані Стогній не рветься морду бити. Благодать і миропазаніє.

А минулої п'ятниці Олег з дитячою безпосередністю розповів історію, яку він, за його словами, любить переповідати всюди. Отже, до нього в Кременчуці підійшла якась жінка, схопила його за руку і вигукнула: "Я вас узнала!" А потім, повідомивши, що вона "русская", обіцяла: "Я буду голосовать за вас! Потому что вы ПРЕДСКАЗУЕМЫЕ!"

І хто б сумнівався?

Юрій Винничук