Про свої доходи

Була така ситуація на роботі. Працюю в розсаднику декоративних рослин в Двірці. В основному продавцем.

Видзвонила мене якась жінка з самого Кийова, мовляв хоче в нас затаритись, бо в нас має бути дешевше! (Зверніть увагу людину цікавить ціна, а не якість). Пояснив як приїхати - приперлась на білому кросовері Субару з подружкою. Вийшли з машини фіфи: обидві гламурні сучечки, доглянуті, все як положено. І почав я їх водити по нашому "музею", розказував шо почім. Ціни її збентежили. Почала наїзжати на нас: что это за цены, как в Киеве, ель за 3500 - это смешно. Вы что в Житомире все в шеколаде? Зачем мы сюда ехали? і так далі.

Я не стерпів і мовив: "Можливо у Вашого чоловіка є інша жінка?" Вона, зрозуміло, образилась, сіли в машину і поїхали геть. Щасливої дороги!

А сам стою і думаю: а що вони хотіли ялинку за 30 гривень? А я зможу дозволити собі 2метрову ялинку за 3500грн? Певно що ні, та й не люблю я ялинки. А, можливо, в мене доходи не для таких покупок.

Потім коли ідеш по магазину, купуєш речі чи продукти і думаєш: звичайні речі, а так подорожчали... Неа. То доходи не збільшились. І часто з новин чи форумів чуєш що все дорожчає. А насправді, у населення доходи зменшуються, точніше не зростають.

Чому доходи зменшуються? Або начальство дурить, або наша праця стає менш продуктивною і не відповідає вимогам бізнесу.

Звичайно, більшість скаже начальство обманює, морозиться і не підвищує зарплатню. Але ж, ніхто не працю собі в збиток. Якщо ви працюєте на безперспективній роботі за 1000грн, а вам цього мало, значить ви або несповна розуму, що досі там працюєте, або слабка особа, що боїться змінити своє життя. Або ви ні нащо інше не здатні (в народі - "бездарь").

Попрацювавши в Данії, Англії, а тепер і в Україні, починаю розуміти, що твоя зарплатня залежить від (1) того, як себе продаси та (2) від результативності твоєї праці. Спочатку було незрозуміло, чому меланхолічні, а часом геть сонні данці отримують зарплату в 10 разів більшу від живчиків українців... від їхньої праці толку більше, а ніж від нашої возні (суеты).

Зараз, працюючи в колективі зі звичайними селянинами, розумію, що вони є типовими українськими робітниками зі звичайною малою заробітною платнею. Працюють фізично важко, а отримують гроши. Бляха-муха, вони не хочуть змінити свій підхід до праці та її винагороди. Ладні тянути свою лямку, падати, а не продумати, як це зробити легше та швидше. Особливо старше покоління. Їм кажеш:"Скоро проведемо курс лекцій по роз"ясненню де яка рослина і чим відрізняється." А у відповідь: "То й навіщо воно нам, то і так для нас все є йолками" (від таких слів починаєш розуміти, чому Гітлерівці так зневажали слов"ян)