Моя відповідь всім

  Щороку, на початку травня, преса кишить гнівними статтями про те, де і які прапори будуть вивішуватися, де і які демонстрації будуть влаштовуватися, яке ставлення до УПА і Радянської армії, фашистів, комуністів, ССманів і т. д.
Поступово, як і власне статті, так і їх обговорення скочуються до рівня «зрадники, бидло, автомати в руки, бандерлоги, червонопикі ...».

Серед цих криків ледь помітні слова про Україну, про бажання бачити нашу країну КРАЇНОЮ, а не посміховиськом ...

А чи може держава бути самостійною і гідною визнання, де держборг майже дорівнює держбюджету? Де п'ята частина працездатного населення в горбатиться в прислугах європейців і вважає, що їм пощастило? У якому суди, міліція і прокуратури одні з найбільш продаваних структур? В якій будь-який бізнес живе тільки до тих пір, поки не зміцниться, а далі його активно пригрібають до рук владні структури? Де судять пенсіонера за крадіжку продуктів аж на 340 грн., і вибачаються за заподіяні незручності перед керівником, який вкрав у робітників 2-3 млн. грн. зарплат?

Хіба може бути самостійним держава, в якому «самосвідомість» прокидається раз на рік, щоб поскандалити через прапори на День Перемоги?

В цій країні так легко розпалити ворожнечу між «лівими» і «правими», варто лише кинути який - небудь надуманий привід. І полетять взаємні образи і докори, звинувачення і погрози, і "полетять" клавіатури, не витримавши емоцій.

Може, дійсно, мій народ цього і заслуговує? .

З нами роблять те, що ми самі дозволяємо. Нас опускають так низько, як самі допускаємо.

Те, що відбувалося з Українським Народом у 30-ті 50-ті роки - відбувалося насправді. Це частина Нашої Єдиної Історії! Історію вже не зміниш. Можна лише змінити своє власне ставлення до подій.

Давайте піднімемо кожен свій Рід. Ви впевнені, що всі Ваші предки бездоганні? Чи у Вашої рідні не було тих, хто з тих чи інших причин параметрами не дотягував?

Я це до того, що краще ВЗЯТИ ВСЕ, що було у нас в Країні, все, що було в нас у Роду, все що було з кожним з наших близьких і з нами ....

Ви, особисто Ви, хто читає ці рядки, будете різати палець, якщо ніготь забруднився під час роботи в землі? Або Ви вимиєте руки?

Ви, особисто Ви, хто читає ці рядки, чи станете виколупувати свої очі за те, що вони подивилися не в ту сторону і побачили не той плакат?

Ви, особисто Ви, хто читає ці рядки, будете стріляти в свого брата чи сестру, якщо вони не поділяють Ваших поглядів, які Ви проповідуєте сьогодні?

Ви, особисто Ви, хто читає ці рядки, зможете, розмежувати частини своїх дітей, їхні очі, усмішку, ходу, кучерики ... якщо вони перейняли щось від ненависного вам родича?

Звучить по-блюзнірському? Ну, погоджуюсь.

Але це саме те, що ми робимо з собою і з країною.

Ми всі живемо в Україні, ми всі її «частини тіла» і від того що один не зовсім симпатичний іншому, або в даний момент в пилу після збирання, чи варто розвалювати Країну?

А може зупинитися на хвилину, замислитися, і прийти на допомогу там, де вона потрібна? Кому-то справитися з неприязню, комусь допомогти вимести сміття, когось підтримати у навчанні (але не в бою!)?

І давайте почнемо з Себе!

НІКОЛИ ще лють, ненависть, презирство, грубість не створили нічого. Вони завжди вели до руйнування.

І якщо Ми мріємо про сильну, процвітаючу країну, де можна буде жити і нашим дітям, і нашим онукам, то варто задуматися про те, скільки добра, любові і радості кожен з Нас може дати іншим, поряд живуть ...

Так, не можна забувати своє минуле. Про нього потрібно пам'ятати і передавати ці знання нащадкам. З нього потрібно робити висновки, брати Уроки.

Але жити нам у майбутньому. І від того, на що ми витратимо більшу частину своїх зусиль, буде залежати, яким воно буде, це МАЙБУТНЄ ...

Щиро Ваша, 

Людмила Дорогенька Харчук