22 червня у Львові -День Пам'яті невинно закатованих українців

В цей день тисячі львів’ян та гостей міста були присутніми на реквіємі Пам’яті про тих, кого жорстко та немилосердно було знищено у львівських катівнях молодчиками - енкавеесівцями з 22 по 28 червня 1941 року. Людям відкрилась страхітлива картина тисяч невинно забитих, замордованих, спотворених людських рештків, тому що сотні взагалі були неопізнані - на тілах не було обличь. В камерах стояв невгамонний сморід від розпадаючої плоті. В’язні були розстріляні, розірвані на окремі шматки гранатами, заколотими ножами, розп’яті священники, позбавлені вагітності жінки разом із решками ненароджених немовлят і власними нутрощами. Підлоги камер, сходинок, коридорів та подвір’їв були слизькими від людської крові. В такий же звірячий спосіб було замордовано співака Львівської опери Юрія Шухевича - рідного брата Головного командира УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Серед загиблих -львівська інтелігенція, колишні січові стрільці, члени українських та польських політичних партій, робітники, селяни, крамарі, студенти львівських вишів, духовенство, звичайні громадяни. Одним словом, всі верстви населення тогочасної Західної України. І так було по всій Україні.

Так відступала "несокрушимая и легендарная" в червні 41-го.

Львів’яни та мешканці навколишніх сіл прийшли до катівень впізнати та поховати своїх сусідів, друзів, родичів, дітей і батьків. 

Сьогодні в сумній людській потоці, з портретами своїх рідних і близьких, друзів та знайомих, стоять їх потомки, які пам’ятають про свою власну трагедію та трагедію всієї України. Глибоко сумують і шанують пам’ять про тих, кого вже ніколи не повернути на рідну землю. Під час поминальної молитви, люди плакали і хрестились, і просили у Бога спокою та смирення для душ невинно забитих окупантами.