От так

Ти мучишся. Мучиш себе.
Крізь силу всміхаєшся,
кажеш, що добре усе.
Ти ще тримаєшся.
Ну, не здавайся, терпи,
воно нагород усіх варте,
раз взяла тягар, то тягни,
зарано складати ще карти.
Терпи, моє падло, тримайся,
ти знала, що буде нелегко,
то йди вперед, не здавайся,
зціплюй зуби. Так треба.
Ти вірила, що усе зможеш,
давай моя люба, ти знала
на що йдеш і що хочеш,
міняти не маєш вже права.
Хіба ти шукала легкого?
Хіба ти обходила пастки?
Я знаю, боліло, ну трохи,
терпи, заробиш ще ласки...
Терпи, кажу, сучко клята!
І не звертай з півдороги.
Хто винен тому, що дурна ти?!
Хто винен, що всі довкруг хворі?!
Люба, ласкава, кохана,
дорогенька моя, не здавайся,
не будеш ти кликати маму,
вже близько твій рай, дочекайся.