Чорний ворон.

Чорний ворон в небі синім розгулявся,
Все кружляє над сосниною, мов перст.
Щось останнім часом надто розлітався,
Над селом, де дотліває віщий хрест...

Бур'яном пусті двори позаростали,
Та буяє Великодньо вишень цвіт,
Ми, на жаль, іще мудрішими не стали,
Бо конаєм під вагою грішних літ.

Ще стирчать над стріхами антени,
Та без хазяїв їм - гріш ціна.
Ще показують лічильники рентгени,
Земле рідна, в чім твоя вина?...

Чорний ворон нам не сперичає,
З жалем погляд кидає в полин,
Мов безсило сивий птах ридає,
Вчувши поховальний дзвін з долин.

Чорний вороне, посидь один край поля,
Погляд твій таємний і сумний,
Нас усіх тяжка спіткала доля,
Чорний вороне, наш пташе дорогий.

Чорний вороне, ти бачиш все далеко,
Цих країв ти вірний вартовий,
Розкажи, чом плаче ген смерека,
Чом така жура - хоч вовком вий?...

Автор Геннадій Сівак.
4 серпня 2004 року.