бібліотека

Вона сиділа за останнім столом у міській бібліотеці. Поруч лежали книги, що мали б допомогти написати курсову. Але вони не допомагали...вона довго дивилась на них, не насмілюючись відкрити. Ні, вона зовсім не боялась книг. Вона не любила бібліотеки. Як тільки вона заходила сюди, життя зупинялось. З’являлось відчуття, що це інша реальність, застигла і непорушна. А ще виникало гостре бажання розвернутись і піти геть, подалі від цього місця, що так безжально забирає її час. Вона не раз переконувала себе, що праця в читальному залі не є марнуванням часу, але підсвідомість волала про інше. Як добре, що є ксерокси і як погано, що там така велетенська черга. Вибір не великий, доведеться сидіти тут і чекати або читати. Вона обрала перше. І лише вікна були свідченням того, що час іде і життя продовжується. Так і сиділа вона, переводячи погляд із книг на вікна, за якими яскраво світило сонце і бавився листям вітер.